1 А шест дни преди пасхата Исус дойде във Витания, където беше Лазар, когото Той възкреси от мъртвите.

Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

2 Т ам му направиха вечеря, и Марта прислужваше; а Лазар беше един от тия, които седяха с Него на трапезата.

І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

3 Т огава Мария, като взе един литър миро от чист и скъпоценен нард, помаза нозете на Исуса, и с косата си отри нозете Му; и къщата се изпълни с благоухание от мирото.

А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!

4 Н о един от учениците Му, Юда Искариотски, който щеше да Го предаде, рече:

І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:

5 З ащо не се продаде това миро за триста динария, за да се раздадат на сиромасите?

Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?

6 А това, рече не защото го беше грижа за сиромасите, а защото бе крадец, и като държеше касата {Гръцки: Торбичката <или>, кутийката.} вземаше <от> това, което пускаха в нея.

А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.

7 Т огава Исус рече: Оставете я; понеже го е запазила за деня на погребението Ми.

І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені...

8 З ащото сиромасите всякога се намират между вас но Аз не се намирам всякога.

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!

9 А голямо множество от юдеите узнаха, че е там; и дойдоха, не само поради Исуса, но за да видят и Лазара, когото възкресил от мъртвите.

А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

10 А главните свещеници се наговориха да убият и Лазара,

А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

11 з ащото поради него мнозина от юдеите отиваха <към страната на Исуса> и вярваха в Него.

бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.

12 Н а следния ден едно голямо множество, което бе дошло на празника, като чуха, че Исус идел в Ерусалим,

А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

13 в зеха палмови клони и излязоха да Го посрещнат, викайки: Осана! благословен, Който иде в Господното име, Израилевият Цар!

то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!

14 А Исус като намери едно осле, възседна го, според както е писано: -

Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

15 " Не бой се дъщерьо Сионова. Ето твоят Цар иде, Възседнал на осле":

Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!

16 У чениците Му изпърво не разбраха това; а когато се прослави Исус, тогава си спомниха, че това бе писано за Него, и че Му сториха това.

А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.

17 Н ародът, прочее, който беше с Него, когато повика Лазара от гроба и го възкреси от мъртвите, свидетелствуваше <за това чудо>.

Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.

18 П о същата причина Го посрещна и народът, защото чуха, че извършил това знамение.

Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

19 З а туй фарисеите рекоха помежду си: Вижте, че нищо не постигате! Ето, светът отиде след Него.

Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!

20 А между ония, които дойдоха на поклонение по празника, имаше и някои гърци.

А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.

21 Т е, прочее, дойдоха при Филипа, който беше от Витсаида галилейска, и го помолиха, казвайки: Господине искаме да видим Исуса.

І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.

22 Ф илип дохожда и казва на Андрея; Андрей дохожда, и Филип, и те казват на Исуса.

Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

23 А Исус в отговор им казва: Дойде часът да се прослави Човешкият Син.

Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.

24 И стина, истина ви казвам, ако житното зърно не падне в земята и не умре, то си остава самотно; но ако умре, дава много плод.

Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.

25 К ойто обича живота си, ще го изгуби; и който мрази живота си на този свят, ще го запази за вечен живот.

Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.

26 А ко служи някой на Мене, Мене нека последва; и дето съм Аз, там ще бъде и служителят Ми. Който служи на Мене, него ще почете Отец Ми.

Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.

27 С ега душата Ми е развълнувана; и какво да кажа? Отче, избави Ме от тоя час. Но за това дойдох на тоя час.

Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...

28 О тче, прослави името Си. Тогава дойде глас от небето: И Го прославих, и пак ще Го прославя.

Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!

29 Н а това, народът, който стоеше там, като чу <гласа> каза: Гръм е. Други пък казаха: Ангел Му проговори.

А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!

30 И сус в отговор рече: Този глас не дойде заради Мене, но заради вас.

Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.

31 С ега е съдба на този свят; сега князът на този свят ще бъде изхвърлен вън.

Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.

32 И когато бъда Аз издигнат от земята, ще привлека всички при Себе Си.

І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.

33 А като казваше това, Той означаваше от каква смърт щеше да умре.

А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.

34 Н ародът, прочее, Му отговори: Ние сме чули от закона, че Христос пребъдва до века; тогава как казваш Ти, че Човешкият Син трябва да бъде издигнат? Кой е Тоя Човешки Син?

А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?

35 Т огава Исус им рече: Още малко време светлината е между вас. Ходете докле имате светлината, за да ви не настигне тъмнината. Който ходи в тъмнината не знае къде отива.

І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...

36 Д окле имате светлината, вярвайте в светлината, за да станете просветени чрез {Гръцки: Синове на.} светлината. Това изговори Исус и отиде та се скри от тях.

Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.

37 Н о ако и да бе извършил толкова знамения пред тях, те пак не вярваха в Него;

І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

38 з а да се изпълни казаното от пророк Исаия, който рече: - "Господи, кой <от нас> е повярвал на онова, което сме чули? И мишцата Господня на кого се е открила"?

щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось?

39 Т е за това не можаха да вярват, защото Исаия пак е рекъл: -

Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:

40 " Ослепил е очите им, и закоравил сърцата им, Да не би с очи да видят, и със сърца да разберат, За да се обърнат и да ги изцеля".

Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!

41 Т ова каза Исаия защото видя славата Му и говори за Него.

Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.

42 Н о пак мнозина от първенците повярваха в Него; но поради фарисеите не <Го> изповядаха, за да не бъдат отлъчени от синагогата;

Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.

43 з ащото обикнаха похвалата от човеците повече от похвалата от Бога.

Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

44 А Исус извика и рече: Който вярва в Мене, не в Мене вярва, но в Този, Който Ме е пратил.

А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

45 И който гледа Мене, гледа Онзи, Който Ме е пратил.

А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

46 А з дойдох <като> светлина на света, за да не остане в тъмнина никой, който вярва в Мене.

Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.

47 И ако чуе някой думите Ми и не ги пази, Аз не го съдя; защото не дойдох да съдя света, но да спася света.

Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

48 К ойто Ме отхвърля, и не приема думите Ми, има кой да го съди; словото, което говорих, то ще го съди в последния ден.

Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!

49 З ащото Аз от Себе Си не говорих; но Отец, Който Ме прати, Той Ми даде заповед, какво да кажа и що да говоря.

Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.

50 И зная, че онова, което Той заповядва, е вечен живот. И тъй, това, което говоря, говоря го така, както Ми е казал Отец.

І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.