1 Т огава дойдоха при Исуса фарисеи и книжници от Ерусалим и казаха:

Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

2 З ащо Твоите ученици престъпват преданието на старейшините? понеже не си мият ръцете, когато ядат хляб.

Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

3 А Той в отговор им каза: Защо и вие заради вашето предание престъпвате Божията заповед?

А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

4 З ащото Бог каза: "Почитай баща си и майка си"; и - "Който злослови баща или майка, непременно да се умъртви".

Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

5 Н о вие казвате: Който рече на баща си или майка си: Това мое имане, с което би могъл да си помогнеш, е подарено Богу,

А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

6 - той да не почита баща си,. Така, заради вашето предание, осуетихте Божията дума.

то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

7 Л ицемери! добре е пророкувал Исаия за вас, като е казал: -

Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

8 " Тия люде Ме почитат с устните си; Но сърцето им далеч отстои от Мене.

Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

9 О баче напразно Ми се кланят, Като преподават <за> поучения човешки заповеди".

Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

10 И като повика народа, рече им: Слушайте и разбирайте!

І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

11 Т ова, което влиза в устата, не осквернява човека; но това, което излиза от устата, то осквернява човека.

Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

12 Т огава се приближиха учениците и Му рекоха: Знаеш ли, че фарисеите се съблазниха като чуха тая дума?

Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

13 А Той в отговор рече: Всяко растение, което Моят небесен Отец не е насадил, ще се изкорени.

А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

14 О ставете ги; те са слепи водачи; а слепец слепеца ако води, и двамата ще паднат в ямата.

Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

15 П етър в отговор Му рече: Обясни ни тая притча.

А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

16 А Той каза: И вие ли сте още без разумение.

А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

17 Н е разбирате ли, че всичко що влиза в устата, минава в корема, и се изхвърля в захода?

Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

18 А онова, което излиза из устата, произхожда от сърцето, и то осквернява човека.

Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

19 З ащото от сърцето произхождат зли помисли, убийства, прелюбодейства, блудства, кражби, лъжесвидетелства, хули.

Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

20 Т ия са нещата, които оскверняват човека; а да яде с немити ръце, това не го осквернява.

Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

21 И , като излезе оттам, Исус се оттегли в тирските и сидонските страни.

І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

22 И , ето, една ханаанка излезе от ония места и извика, казвайки: Смили се за мене Господи, Сине Давидов; дъщеря ми зле се мъчи от бяс.

І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

23 Н о Той не й отговори ни дума. Учениците дойдоха и Му се молеха, като рекоха: Отпрати я, защото вика подире ни.

А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

24 А Той в отговор каза: Аз не съм пратен, освен до загубените овце от Израилевия дом.

А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...

25 А тя дойде, кланяше Му се и казваше: Господи помогни ми.

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

26 Т ой в отговор рече: Не е прилично да се вземе хляба на децата и да се хвърли на кученцата.

А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...

27 А тя рече: Така, Господи; но и кученцата ядат от трохите, които падат от трапезата на господарите им.

Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

28 Т огава Исус в отговор й рече: О жено, голяма е твоята вяра; нека ти бъде според желанието. И дъщеря й оздравя в същия час.

Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

29 И като замина оттам, Исус дойде при галилейското езеро; и качи се на бърдото и седеше там.

І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

30 И дойдоха при Него големи множества, които имаха със себе си куци, слепи, неми, недъгави и много други, и сложиха ги пред нозете Му; и Той ги изцели;

І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

31 т ака щото народът се чудеше, като гледаше неми да говорят, недъгави оздравели, куци да ходят, и слепи да гледат. И прославиха Израилевия Бог.

А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

32 А Исус повика учениците Си и рече: Жално Ми е за народа, защото три дни вече седят при Мене и нямат що да ядат; а не искам да ги разпусна гладни, да не би да им премалее по пътя.

А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

33 У чениците Му казаха: Отгде <да имаме> в уединено място толкова хляб, че да нахраним такова голямо множество?

А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

34 И сус им каза: Колко хляба имате? А те рекоха: Седем и малко рибки.

А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

35 Т огава заповяда на народа да насядат на земята.

І Він ізвелів на землі посідати народові.

36 И като взе седемте хляба и рибите, благодари и разчупи; и даде на учениците, а учениците на народа.

І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

37 И ядоха всички и наситиха се, и дигнаха останалите къшеи, седем кошници пълни.

І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...

38 А ония, които ядоха, бяха четири хиляди мъже, освен жени и деца.

Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

39 И като разпусна народа, влезе в ладията, и дойде в магаданските предели.

І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.