1 Е то съдбите, които ще представиш пред тях.

А оце закони, що ти викладеш перед ними:

2 А ко купиш роб евреин, шест години ще работи, а в седмата ще излезе свободен, без откуп.

Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю.

3 А ко е дошъл сам, сам да си излезе; ако е имал жена, то и жена му да излезе с него.

Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.

4 А ко господарят му му е дал жена, и тя му е родила синове или дъщери, то жената и чадата й ще бъдат на господаря й, а той ще излезе сам.

Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один.

5 Н о ако робът изрично каже: Обичам господаря си, жена си и чадата си; не желая да изляза свободен,

А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю,

6 т огава господарят му ще го заведе пред съдиите {Или: Божия съд.}, и, като го приведе при вратата, или при стълба на вратата, господарят му ще му промуши ухото с шило; и той ще му бъде роб за винаги.

то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки!

7 А ко някой продаде дъщеря си за робиня, тя няма да излезе така както излизат робите.

А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби.

8 А ко не бъде угодна на господаря си, който се е сгодил за нея, то нека я остави да бъде откупена; той не ще има власт да я продаде на чужденци, тъй като й е изневерил.

Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.

9 Н о ако я е сгодил за сина си, то нека постъпи с нея, както е обичайно с дъщерите.

А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.

10 А ко си вземе още една жена, да не лиши оная от храната й, от дрехите й и от съпружеско съжитие с нея.

Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.

11 И ако не й направи тия трите, тогава тя нека си излезе даром, без откуп.

А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.

12 К ойто удари човек смъртоносно, непременно да се умъртви.

Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий.

13 Н о ако не го е причаквал, но Бог го е предал в ръката му, тогава Аз ще ти определя място гдето да прибегне.

А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.

14 А ко, обаче, някой от злоба убие ближния си коварно, то и от олтара Ми ще го извадиш, за да се умъртви.

А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть.

15 К ойто удари баща си или майка си непременно да се умъртви.

А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.

16 К ойто открадне човек и го продаде, или ако <откраднатият> се намери в ръката му, той непременно да се умъртви.

А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.

17 К ойто хули баща си или майка си непременно да се умъртви.

І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.

18 К огато се карат някои, ако единият удари другия с камък или с юмрука си, и той не умре, но пази легло;

А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю,

19 и ако <последният> се привдигне и излиза <макар> с тояга, тогава оня, който го е ударил, ще бъде невинен, само ще плати за денгубата му и ще направи да бъде съвършено изцерен.

якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує.

20 А ко някой удари роба си или робинята си с тояга, та умре под ръката му, непременно да се накаже.

А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.

21 О баче, ако <удареният> поживее един два дена, тогава да се не наказва, понеже той му е стока {Еврейски: Пари.}.

Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.

22 А ко се бият някои и ударят трудна жена, така щото да пометне, а не последва друга повреда, тогава оня, <който я е ударил> непременно да бъде глобен, според както мъжът й би му наложил, и да плати както определят съдиите.

А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.

23 Н о ако последва повреда, тогава да отсъдиш живот за живот,

А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,

24 о ко за око, зъб за зъб, ръка за ръка, нога за нога,

око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,

25 и згаряне за изгаряне, рана за рана, удар за удар.

опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.

26 А ко някой удари роба си или робинята си в окото, и то се развали, поради окото му ще го освободи.

А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.

27 И ако избие някой зъб на роба си или някой зъб на робинята си, ще го освободи поради зъба му.

А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.

28 А ко вол убоде мъж или жена щото да умре, тогава да се убие вола с камъни, и да се не яде месото му; а стопанинът на вола ще бъде оправдан.

А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний.

29 Н о ако волът е бил бодлив от по-напред, и това е било известно на стопанина му, но той не го е ограничил, та е убил мъж или жена, то волът да се убие с камъни, още и стопанинът му да се умъртви.

А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, буде він укаменований, а також власник буде забитий.

30 О баче, ако му се определи откуп, то за избавление на живота си нека даде, колкото му се определи.

Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене.

31 Б ило че <волът> е убол мъж или е убол жена, според тая съдба ще му направят.

Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде зроблено йому за цим законом.

32 Н о ако волът убоде роб или робиня, <стопанинът> нека плати на господаря им тридесет сребърни сикли, и нека се убие волът с камъни.

Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований.

33 А ко отвори някой яма, или изкопае яма без да я покрие, и в нея падне вол или осел,

А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел,

34 п ритежателят на ямата ще заплати повредата; ще даде пари на стопанина им, а мършата ще бъде негова.

власник ями відшкодує, верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.

35 А ко волът на някого убоде вола на другиго, така щото умре, тогава да продадат живия вол и да си разделят стойността му, и мършата тоже да си разделят.

А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині.

36 Н о ако се е знаело от по-напред, че волът е бил бодлив, и стопанинът му не го е ограничил, то непременно ще плати вол за вол, а мършата ще бъде негова.

А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.