1 А оце закони, що ти викладеш перед ними:

Ето съдбите, които ще представиш пред тях.

2 К оли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю.

Ако купиш роб евреин, шест години ще работи, а в седмата ще излезе свободен, без откуп.

3 Я кщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.

Ако е дошъл сам, сам да си излезе; ако е имал жена, то и жена му да излезе с него.

4 Я кщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один.

Ако господарят му му е дал жена, и тя му е родила синове или дъщери, то жената и чадата й ще бъдат на господаря й, а той ще излезе сам.

5 А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю,

Но ако робът изрично каже: Обичам господаря си, жена си и чадата си; не желая да изляза свободен,

6 т о нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки!

тогава господарят му ще го заведе пред съдиите {Или: Божия съд.}, и, като го приведе при вратата, или при стълба на вратата, господарят му ще му промуши ухото с шило; и той ще му бъде роб за винаги.

7 А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби.

Ако някой продаде дъщеря си за робиня, тя няма да излезе така както излизат робите.

8 Я кщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.

Ако не бъде угодна на господаря си, който се е сгодил за нея, то нека я остави да бъде откупена; той не ще има власт да я продаде на чужденци, тъй като й е изневерил.

9 А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.

Но ако я е сгодил за сина си, то нека постъпи с нея, както е обичайно с дъщерите.

10 Я кщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.

Ако си вземе още една жена, да не лиши оная от храната й, от дрехите й и от съпружеско съжитие с нея.

11 А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.

И ако не й направи тия трите, тогава тя нека си излезе даром, без откуп.

12 Х то вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий.

Който удари човек смъртоносно, непременно да се умъртви.

13 А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.

Но ако не го е причаквал, но Бог го е предал в ръката му, тогава Аз ще ти определя място гдето да прибегне.

14 А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть.

Ако, обаче, някой от злоба убие ближния си коварно, то и от олтара Ми ще го извадиш, за да се умъртви.

15 А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.

Който удари баща си или майка си непременно да се умъртви.

16 А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.

Който открадне човек и го продаде, или ако <откраднатият> се намери в ръката му, той непременно да се умъртви.

17 І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.

Който хули баща си или майка си непременно да се умъртви.

18 А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю,

Когато се карат някои, ако единият удари другия с камък или с юмрука си, и той не умре, но пази легло;

19 я кщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує.

и ако <последният> се привдигне и излиза <макар> с тояга, тогава оня, който го е ударил, ще бъде невинен, само ще плати за денгубата му и ще направи да бъде съвършено изцерен.

20 А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.

Ако някой удари роба си или робинята си с тояга, та умре под ръката му, непременно да се накаже.

21 Т ільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.

Обаче, ако <удареният> поживее един два дена, тогава да се не наказва, понеже той му е стока {Еврейски: Пари.}.

22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.

Ако се бият някои и ударят трудна жена, така щото да пометне, а не последва друга повреда, тогава оня, <който я е ударил> непременно да бъде глобен, според както мъжът й би му наложил, и да плати както определят съдиите.

23 А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,

Но ако последва повреда, тогава да отсъдиш живот за живот,

24 о ко за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,

око за око, зъб за зъб, ръка за ръка, нога за нога,

25 о парення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.

изгаряне за изгаряне, рана за рана, удар за удар.

26 А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.

Ако някой удари роба си или робинята си в окото, и то се развали, поради окото му ще го освободи.

27 А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.

И ако избие някой зъб на роба си или някой зъб на робинята си, ще го освободи поради зъба му.

28 А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний.

Ако вол убоде мъж или жена щото да умре, тогава да се убие вола с камъни, и да се не яде месото му; а стопанинът на вола ще бъде оправдан.

29 А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, буде він укаменований, а також власник буде забитий.

Но ако волът е бил бодлив от по-напред, и това е било известно на стопанина му, но той не го е ограничил, та е убил мъж или жена, то волът да се убие с камъни, още и стопанинът му да се умъртви.

30 Я кщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене.

Обаче, ако му се определи откуп, то за избавление на живота си нека даде, колкото му се определи.

31 А бо вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде зроблено йому за цим законом.

Било че <волът> е убол мъж или е убол жена, според тая съдба ще му направят.

32 К оли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований.

Но ако волът убоде роб или робиня, <стопанинът> нека плати на господаря им тридесет сребърни сикли, и нека се убие волът с камъни.

33 А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел,

Ако отвори някой яма, или изкопае яма без да я покрие, и в нея падне вол или осел,

34 в ласник ями відшкодує, верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.

притежателят на ямата ще заплати повредата; ще даде пари на стопанина им, а мършата ще бъде негова.

35 А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині.

Ако волът на някого убоде вола на другиго, така щото умре, тогава да продадат живия вол и да си разделят стойността му, и мършата тоже да си разделят.

36 А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.

Но ако се е знаело от по-напред, че волът е бил бодлив, и стопанинът му не го е ограничил, то непременно ще плати вол за вол, а мършата ще бъде негова.