1 Х іба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом?

Не съм ли свободен? Не съм ли апостол? Не видях ли Исуса, нашия Господ? Не сте ли вие моето дело в Господа?

2 К оли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.

На други, ако не съм апостол, то поне на вас съм; защото в Господа вие сте печата на моето апостолство.

3 О це оборона моя перед тими, хто судить мене.

Ето моето оправдание пред тия, които изпитват <поведението> ми:

4 Ч и ми права не маємо їсти та пити?

Нямаме ли право да ядем и да пием <за сметка на църквите?>

5 Ч и ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?

Нямаме ли право <и ние>, както другите апостоли, и братята на Господа, и Кифа, да водим жена от сестрите?

6 Х іба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?

Или само аз и Варнава нямаме право да не работим <за прехраната си?>

7 Х то коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?

Кой войник служи някога на свои разноски? Кой насажда лозе и не яде плода му? Или кой пасе стадо и не яде от млякото на стадото?

8 Ч и я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?

По човешки ли говоря това? Или не казва същото и законът?

9 Б о в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?

Защото в Моисеевия закон е писано: "Да не обвързваш устата на вола, когато вършее". За воловете ли <тук> се грижи Бог,

10 Ч и говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.

или <го казва> несъмнено заради нас? Да; заради нас е писано това; защото който оре, с надежда трябва да оре; и който вършее, <трябва да вършее> с надежда, че ще участвува в плода.

11 К оли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?

Ако ние сме посели у вас духовното, голямо нещо ли е, ако пожънем от вас телесното?

12 Я к право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.

Ако други участвуват в <това> право над вас, не участвуваме ли ние повече? Обаче, ние не използувахме това право, но търпим всичко, за да не причиним някакво препятствие на Христовото благовестие.

13 Х іба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?

Не знаете ли, че тия, които свещенодействуват, се хранят от светилището? и че тия, които служат на олтара, вземат дял от олтара?

14 Т ак і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.

Така и Господ е наредил, щото проповедниците на благовестието да живеят от благовестието.

15 А ле з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!

Но аз не съм използувал ни една от тия <наредби>, нито пиша това, за да се направи за мене така; защото за мене е по-добре да умра, отколкото да осуети някой моята похвала.

16 Б о коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!

Защото, ако проповядвам благовестието, няма с какво да се похваля; понеже нужда ми се налага; защото горко ми ако не благовествувам.

17 Т ож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.

Понеже, ако върша това доброволно, имам награда, но ако с принуждение, то само <изпълнявам> повереното ми настойничество:

18 Я ка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.

И тъй, каква е моята награда? <Тая> че, като проповядвам евангелието, да мога да направя благовестието безплатно, така щото да не използувам напълно моето право в благовестието.

19 В ід усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.

Защото, при все че съм свободен от всичките <човеци>, аз заробих себе си на всички, за да придобия мнозината.

20 Д ля юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних.

На юдеите станах като юдеин, за да придобия юдеи; на тия, които са под закон, <станах> като под закон, (при все че сам аз не съм под закон), за да придобия тия, които са под закон.

21 Д ля тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.

На тия, които нямат закон, <станах> като че нямам закон, (при все че не съм без закон спрямо Христа), за да придобия тия, които нямат закон.

22 Д ля слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.

На слабите станах слаб, за да придобия слабите. На всички станах всичко, та по всякакъв начин да спася неколцина.

23 А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.

Всичко <това> върша заради благовестието, за да участвувам и аз в него.

24 Х іба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!

Не знаете ли, че, които тичат на игрището, всички тичат, а <само> един получава наградата? Така тичайте, щото да <я> получите.

25 І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.

И всеки, който се подвизава, се въздържа от всичко. Те <вършат това> за да получат тленен венец, а ние нетленен.

26 Т ож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.

И тъй, аз така тичам, не като към нещо неизвестно; така удрям, не като че бия въздуха;

27 А ле вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.

но уморявам тялото си и го поробвам, да не би, като съм проповядвал на другите, сам аз да стана неодобрен.