1 О повів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.

Каза още на учениците Си: Някой си богаташ имаше настойник, когото наклеветиха пред него, че разпилявал имота му.

2 І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.

И той го повика и му рече: Какво е това що слушам за тебе? Дай сметка за настойничеството си; защото не можеш вече да бъдеш настойник.

3 І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.

Тогава настойникът си рече: Що да сторя, тъй като господарят ми отнема от мене настойничеството? Нямам сила да копая, да прося срам ме е.

4 З наю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.

Сетих се що да сторя, за да ме приемат в къщите си, когато бъда отстранен от настойничеството.

5 І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?

И тъй, като повика всеки от длъжниците на господаря си, каза на първия: Колко дължиш на господаря ми?

6 А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят.

А той рече: Сто мери масло. И каза му: Вземи записа си и седни скоро та пиши петдесет.

7 А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.

После каза на друг: А ти колко дължиш? И той рече: Сто мери жито. Казва му: Вземи записа си и пиши осемдесет.

8 І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.

И господарят му похвали неверния настойник за гдето остроумно постъпил; защото човеците на тоя век са по-остроумни спрямо своето поколение от просветените чрез виделината.

9 І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.

И Аз ви казвам, спечелете си приятели посредством неправедното богатство, та, когато се привърши, да ви приемат във вечните жилища.

10 Х то вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.

Верният в най-малкото и в многото е верен, а неверният в най-малкото и в многото е неверен.

11 О тож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?

И тъй, ако в неправедното богатство не бяхте верни, кой ще ви повери истинското <богатство>?

12 І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?

И ако в чуждото не бяхте верни, кой ще ви даде вашето?

13 Ж аден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!

Никой служител не може да служи на двама господари; защото или ще намрази единия и другия ще обикне, или ще се привърже към единия а другия ще презира. Не можете да служите на Бога и на мамона.

14 Ч ули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.

Всичко това слушаха фарисеите, които бяха сребролюбци, и Му се присмиваха.

15 В ін же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.

И рече им: Вие сте, които се показвате праведни пред човеците; но Бог знае сърцата ви; защото онова, което се <цени> високо между човеците, е мерзост пред Бога.

16 З акон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.

Законът и пророците <бяха> до Иоана; оттогава Божието царство се благовествува, и всеки на сила влиза в него.

17 Л егше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.

Но по-лесно е небето и земята да преминат, отколкото една точка от закона да падне.

18 К ожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.

Всеки, който напусне жена си, и се ожени за друга, прелюбодействува; и който се жени за напусната от мъж, той прелюбодействува.

19 О дин чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.

Имаше някой си богаташ който се обличаше в мораво и висон, и всеки ден се веселеше бляскаво.

20 Б ув і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,

Имаше и един сиромах, на име Лазар, покрит със струпеи, когото туряха да лежи пред портата му,

21 і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...

като желаеше да се нахрани от падналото от трапезата на богаташа; и кучетата дохождаха и лижеха раните му.

22 Т а ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.

Умря сиромахът; и ангелите го занесоха в Авраамовото лоно. Умря и богаташът и бе погребан.

23 І , терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.

И в пъкъла, като беше на мъки и повдигна очи, видя отдалеч Авраама и Лазара в неговите обятия.

24 І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...

И той извика, казвайки: Отче Аврааме, смили се за мене, и изпрати Лазара да натопи края на пръста си във вода и да разхлади езика ми; защото съм на мъки в тоя пламък.

25 А враам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.

Но Авраам рече: Синко, спомни си, че ти си получил своите блага приживе, така и Лазар злините; но сега той тук се утешава, а ти се мъчиш.

26 А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.

И освен всичко това, между нас и вас е утвърдена голяма бездна, така, че ония, които биха искали да минат оттук към вас, да не могат, нито пък оттам да преминат към нас.

27 А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,

А той рече: Като е тъй, моля ти се, отче, да го пратиш в бащиния ми дом;

28 б о п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!

защото имам петима братя, за да им засвидетелствува, да не би да дойдат и те на това мъчително място.

29 А враам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!

Но Авраам каза: Имат Моисея и пророците; нека слушат тях.

30 А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.

А той рече: Не отче Аврааме; но ако отиде при тях някой от мъртвите, ще се покаят.

31 Й ому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!

И той му каза: Ако не слушат Моисея и пророците, то и от мъртвите да възкръсне някой<, пак> няма да се убедят.