1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:

Има зло, което видях под слънцето, И е тежко върху човеците:

2 О сь людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...

Човек, на когото Бог дава богатство и имот и почест, Така щото душата му не се лишава от нищо що би пожелал, На когото, обаче, Бог не дава власт да яде от тях, Но чужденец ги яде. Това е суета и лоша болест.

3 Я кби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...

Ако роди човек сто чада, И живее много години, Така щото дните на годините му да станат много, А душата му <да> не се насити с благо, И още той не приема <прилично> погребение, - Казвам, че пометничето е по-щастливо от него;

4 Б о в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,

Защото то е дошло в нищожество, и отива в тъмнина, И името му се покрива с тъмнина;

5 а ні сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...

При туй, то не е видяло слънцето, и не е познало <нищо>, - По-добре е на него, отколкото на онзи.

6 А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?

Дори два пъти по хиляда години, ако би живял някой, и не види добро, Не отиват ли те всички в едно място?

7 У весь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.

Всичкият труд на човека е за устата му; Душата обаче не се насища.

8 Б о що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

Защото какво предимство има мъдрият над безумния? Или какво <предимство> има сиромахът, който умее как да се обхожда пред живите?

9 К раще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...

По-добре е да гледаш< нещо> с очите <си>, Отколкото да блуждаеш с желанието< си>. И това е суета и гонене на вятър.

10 Щ о було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

Всяко нещо, което е съществувало, вече си е получило името; И известно е, че оня, <чието име> е Човек {Или: Адам, т.е., Червеникав (направен от червена пръст)}, Не може да се състезава с по-силния от него.

11 б о багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

Понеже има много неща, които умножават суетата, То каква полза за човека?

12 Б о хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?

Защото кой знае кое <е> добро за човека В живота, във всичките дни на суетния му живот; Който минава като сянка? Понеже кой ще извести на човека Какво ще бъде подир него под слънцето?