1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Тогава теманецът Елифад в отговор рече:

2 Ч и відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

Мъдър човек с вятърничаво ли знание отговаря, И с източен вятър ли пълни корема си?

3 Б уде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

С празни думи ли се препира И с безполезни речи?

4 Т и страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

Наистина ти унищожаваш страха <от Бога>, И намаляваш моленето пред Него.

5 б о навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

Защото беззаконието ти поучава устата ти, И си избрал езика на лукавите.

6 О скаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

Твоите уста те осъждат, а не аз; Твоите устни свидетелствуват против тебе.

7 Ч и ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

Ти ли си първороденият човек? Или създаден ли си преди хълмовете?

8 Ч и ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

Чул ли си ти Божиите тайни намерения? Или си заключил в себе си мъдростта?

9 Щ о ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

Що знаеш ти, което ние не знаем? Що разбираш ти, което няма у нас?

10 П оміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

Има и между нас и белокоси и престарели, По-напреднали на възраст и от баща ти.

11 Ч и мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

Божиите утешения и меките <Му> към тебе думи Малко нещо ли са за тебе?

12 Ч ого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

Какво те блазни сърцето ти, И на какво смигат очите ти,

13 щ о на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

Та обръщаш духът си против Бога, И изпущаш <такива> думи из устата си?

14 Щ о таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

Що е човек та да е чист, И роденият от жена та да е праведен?

15 Т аж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

Ето, на светите Си <ангели> Той не се доверява, И небесата не са чисти в очите Му;

16 щ о ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

Колко повече е гнусен и непотребен човек, Който пие неправда като вода!

17 Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

Аз ще ти кажа, послушай ме; И това, което съм видял, ще ти изявя,

18 п ро що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

(Което мъдрите не скриха, но възвестиха, <Както бяха чули> от бащите си;

19 ї м самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

На които биде дадена земята, и само на тях, И чужденец не замина между тях);

20 Б езбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.

Нечестивият се мъчи през всичките си дни; И преброени години са запазени за мъчителя.

21 В ереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

Ужасни гласове има в ушите му, Че като е в спокойствие ще го нападне изтребителя;

22 В ін не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

Не вярва, че ще се върне от тъмнината; И той е очакван от ножа;

23 В ін мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

Скита се да <търси> хляб, <казвайки>: Где е? Знае, че денят на тъмнината е готов до ръката му;

24 С трашать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

Скръб и тъга го плашат, Като цар приготвен за бой му надвиват,

25 б о руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

Понеже той простря ръката си против Бога, И възгордя се против Всемогъщия,

26 п роти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

Спусна се на Него с <корав> врат, С дебелите изпъкналости на щитовете си.

27 Б о закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

Понеже покри лицето си с тлъстината си, И затлъсти кръста си,

28 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

Той се засели в разорени градове, В къщи необитаеми, Готови да станат на купове.

29 В ін не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

Няма да се обогати, и имотът му няма да трае, Нито ще се навеждат до земята произведенията им.

30 Н е вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.

Няма да се отърве от тъмнината; Пламък ще изсуши младоците му; И от дишането на <Божиите> уста ще бъде завлечен.

31 Х ай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

Нека не се доверява на суетата, самоизмамен; Защото суета ще бъде заплатата му.

32 в она виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

Преди времето си ще се изплати, И клонът му няма да раззеленее,

33 П оскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

Ще изрони неузрялото си грозде като лозата, И ще хвърли цвета си като маслината.

34 б о збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

Защото дружината на нечестивите ще запустее; И огън ще пояде шатрите на подкупничеството.

35 в ін злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

Зачват зло, и раждат беззаконие, И сърцето им подготвя измама.