1 С ину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Сине мой, пази думите ми, И запазвай заповедите ми при себе си.

2 б ережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Пази заповедите ми и ще живееш - И поуката ми, като зеницата на очите си.

3 п рив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

Вържи ги за пръстите си, Начертай ги на плочата на сърцето си,

4 Н а мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

Кажи на мъдростта: Сестра ми си; И наречи разума сродник,

5 щ об тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

За да те пазят от чужда жена, От чужда жена, която ласкае с думите си.

6 Б о я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

Понеже, като погледвах през решетките На прозореца на къщата си,

7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

Видях между безумните, Съгледах между младежите, Един млад, безумен човек.

8 п роходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

Който минаваше по улицата близо до ъгъла й, И отиваше по пътя към къщата й.

9 к оли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

<Беше> в дрезгавината, когато се свечери, В мрака на нощта и в тъмнината.

10 А ж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

И посрещна го жена, Облечена като блудница и с хитро сърце;

11 г аласлива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

(Бъбрица и упорита, - Нозете й не остават вкъщи

12 р аз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

Кога по улиците, кога по площадите, Тя причаква при всеки ъгъл);

13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

Като го хвана, целуна го И с безсрамно лице му каза:

14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

Като бях задължена да принеса примирителни жертви, Днес изпълних обреците си,

15 Т ому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

Затова излязох да те посрещна С желание да видя лицето ти и намерих те.

16 К илимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

Постлала съм легло с красиви покривки, С шарени платове от египетска прежда.

17 п остелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

Покадила съм леглото си Със смирна, алой и канела.

18 Х оди ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

Ела, нека се наситим с любов до зори. Нека се насладим с милувки.

19 Б о вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

Защото мъжът <ми> не е у дома. Замина на дълъг път;

20 в узлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

Взе кесия с пари в ръката си, <Чак> на пълнолуние ще се върне у дома.

21 П рихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

С многото си предумки тя го прелъга, Привлече го с ласкателството на устните си.

22 в ін раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

Изведнъж той тръгна подире й, Както отива говедо на клане, Или както безумен в окови за наказание,

23 я к той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

Докато стрела прониза дроба му, - Както птица бърза към примката, без да знае, че това е против живота й.

24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

Сега, прочее, чада, послушайте ме. И внимавайте в думите на устата ми.

25 Х ай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

Да се не уклонява сърцето ти в пътищата й, Да се не заблудиш в пътеките й;

26 б о вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

Защото мнозина е направила да паднат ранени; И силни са всичките убити от нея.

27 Ї ї дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...

Домът й е път към ада, И води надолу в клетките на смъртта.