1 І , ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

След това <Исус> влезе в Ерихон, и минаваше през града.

2 І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

И, ето, един човек, на име Закхей, който беше началник на бирниците, и богат,

3 б ажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

искаше да види Исуса Кой е, но не можеше поради народа, защото беше малък на ръст.

4 І , забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

И завтече се напред и се покачи на една черница за да Го види; понеже през оня път щеше да мине.

5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

Исус като дойде на това място, погледна нагоре и му рече: Закхее, слез скоро, защото днес трябва да престоя у дома ти.

6 І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

И той побърза да слезе, и прие Го с радост.

7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

И като видяха това, всички роптаеха, казвайки: При грешен човек влезе да преседи.

8 С тав же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

А Закхей стана и рече на Господа: Господи, ето <от сега> давам половината от имота си на сиромасите; и ако някак съм ограбил някого, връщам <му> четверократно.

9 І сус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

И Исус му рече: Днес стана спасение на този дом; защото и този е Авраамов син.

10 С ин бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

Понеже Човешкият Син дойде да потърси и да спаси погиналото.

11 К оли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

И като слушаха това, Той прибави и каза една притча, защото беше близо до Ерусалим, и те си мислеха, че Божието царство щеше веднага да се яви.

12 О тож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

Затова каза: Някой си благородник отиде в далечна страна да получи за себе си царска власт, и да се върне.

13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

И повика десетима от слугите си и даде им десет мнаси; и рече им: Търгувайте с <това> докле дойда.

14 Т а його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

Но неговите граждани го мразеха, и изпратиха след него посланици да кажат: Не щем този да царува над нас.

15 І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

А като получи царската власт и се върна, заповяда да му повикат ония слуги, на които бе дал парите за да знае какво са припечелили чрез търгуване.

16 І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

Дойде, прочее, първият и рече: Господарю, твоята мнаса спечели десет мнаси.

17 І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

И рече му: Хубаво, добри слуго! понеже на твърде малкото се показа верен, имай власт над десет града.

18 І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

Дойде и вторият и рече: Господарю, твоята мнаса принесе пет мнаси.

19 В ін же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

А рече и на него: Бъди и ти над пет града.

20 І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

Дойде и друг и рече: Господарю, ето твоята мнаса, която пазех скътана в кърпа;

21 Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

Защото се боях от тебе, понеже си строг човек; задигаш това, което не си положил, и жънеш, което не си посял.

22 І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

<Господарят> му казва: От устата ти ще те съдя, зли слуго. Знаел си, че съм строг човек, който задигам това, което не съм положил, и жъна което не съм сял;

23 Ч ому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

тогава защо не вложи парите ми в банката, и аз като си дойдех, щях да ги прибера с лихвата?

24 І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

И рече на предстоящите: Вземете от него мнасата, и дайте я на този, който има десетте мнаси.

25 І відказали йому: Пане, він десять мін має.

(Рекоха му: Господарю, той има вече десет мнаси!)

26 Г оворю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

Казвам ви, че на всеки, който има, ще се даде; а от този, който, няма, от него ще се отнеме и това, което има.

27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

А ония мои неприятели, които не искаха да царувам над тях, доведете ги тука и посечете ги пред мене.

28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

И като изрече това, <Исус> вървеше напред, възлизайки за Ерусалим.

29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

И когато се приближи до Витфагия и Витания, до хълма наречен Елеонски, прати двама от учениците и рече <им:>

30 н аказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

Идете в селото, което е насреща ви, в което като влизате ще намерите едно осле, вързано, което никой човек не е възсядал; отвържете го и го докарайте.

31 К оли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

И ако някой ви попита: Защо го отвързвате? кажете така: На Господа трябва.

32 П осланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

И изпратените отидоха и намериха както им беше казал.

33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

И като отвързаха ослето, рекоха стопаните му: Защо отвързвате ослето?

34 В они ж відказали: Господь потребує його.

А те казаха: На Господа трябва.

35 І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

И докараха го при Исуса; и като намятаха дрехите си на ослето, качиха Исуса.

36 К оли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

И като вървеше Той, <людете> постилаха дрехите си по пътя.

37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

И когато вече се приближаваше до превалата на Елеонския хълм, цялото множество ученици почнаха да се радват и велегласно да славят Бога за всичките велики дела, които бяха видели, казвайки:

38 к ажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

Благословен Царят, Който иде в Господното име; мир на небето, и слава във висините!

39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

А някои от фарисеите между народа Му рекоха: Учителю, смъмри учениците Си.

40 А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

И Той в отговор рече: Казвам ви, че ако тия млъкнат, то камъните ще извикат.

41 І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

И като се приближи и видя града, плака за него и каза:

42 і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

Да беше знаел ти, да! ти, поне в този ден, това което служи за мира ти! но сега е скрито от очите ти.

43 Б о прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

Защото ще дойдат върху тебе дни, когато твоите неприятели ще издигнат окопи около тебе, ще те обсадят, ще те отеснят отвред,

44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

и ще те разорят и <ще избият> жителите ти в тебе и няма да оставят в тебе камък на камък; защото ти не позна времето, когато беше посетен.

45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

И като влезе в храма, почна да изпъжда ония, които продаваха; и казваше им:

46 д о них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

Писано е: "И домът Ми ще бъде молитвен дом": а вие го направихте "разбойнически вертеп".

47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

И поучаваше всеки ден в храма. А главните свещеници, книжниците и народните първенци се стараеха да Го погубят;

48 а ле не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

Но не намериха какво да сторят, понеже всичките люде бяха прилепнали при Него да Го слушат.