1 А Йов відповів та й сказав:

А Иов в отговор рече:

2 М оя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...

И днес оплакването ми е горчиво; Раната ми е по-тежка от въздишането ми.

3 О , якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!

Ах, да бих знаел где да Го намеря! Отишъл бих до престола Му,

4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,

Изложил бих делото си пред Него, И напълнил бих устата си с доводи.

5 р озізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.

Узнал бих думите, които Той би ми отговорил, И разбрал бих какво щеше да ми рече.

6 Ч и зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!

Щеше ли Той да се препира с мене с голямата Си сила? Не! щеше само да внимава в мен.

7 С праведливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.

Тогава <би станало явно, че> един праведник разисква с Него; И така, аз бих се освободил за винаги от Съдията си.

8 Т а піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,

<Обаче>, ето, отивам напред, но няма Го, И назад, но не Го виждам,

9 н а півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...

Наляво, гдето работи, но не мога да Го видя; Крие се надясно, и Го не виждам.

10 А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!

Знае, обаче, пътя ми; когато ме изпита, Ще изляза като злато.

11 Т рималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.

Ногата ми се е държала здраво в Неговите стъпки; Опазил съм пътя Му без да се отклоня;

12 Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

От заповедта на устните Му не съм се оттеглил назад; Съхранил съм думите на устата Му повече от нужната си храна.

13 А ле Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:

Но Той е на един <ум>, и кой може да Го отвърне? И каквото желае душата Му, това прави.

14 б о Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!

Защото върши това, което е определено за мене; И много такива неща има у Него.

15 Т ому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...

Затова, смущавам се в присъствието Му; Когато размишлявам, треперя от Него.

16 А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,

Защото <сам> Бог е разслабил сърцето ми, И Всемогъщият ме е смутил;

17 б о не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

Тъй като не по причина на тъмнината се отсичат <думите ми>, Нито по причина на мрака, който покрива лицето ми.