1 Д авидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

(По слав. 34). Давидов <псалом. > Бори се, Господи, с ония, които се борят с мене; Воювай против ония, които воюват против мене.

2 в ізьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!

Вземи оръжие и щит, И стани да ми помагаш.

3 Д істань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!

Изтръгни и копие, та затвори пътя на гонителите ми; Кажи на душата ми: Аз съм избавител Твой.

4 Н ехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.

Нека се посрамят и се опозорят Ония, които искат <да погубят> душата ми; Нека се върнат назад и се смутят Ония, които ми мислят зло.

5 Б одай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

Нека бъдат като плява пред вятъра, И ангел Господен да ги гони.

6 н ехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,

Нека бъде пътят им тъмен и плъзгав, И ангел Господен да ги гони.

7 б о вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

Защото без причина скриха за мене мрежата си в трап; Без причина изкопаха <яма> за душата ми.

8 Н ехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

Да дойде върху всеки един от тях неочаквана погибел; И мрежата му, която е скрил, нека улови самия него. Той нека падне в същата погибел.

9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

А моята душа ще се весели в Господа, Ще се радва в избавлението Му.

10 С кажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

Всичките ми кости ще рекат; Господи, кой е подобен на Тебе, Който избавяш сиромаха от по-силния от него, Да! сиромаха и немощния от грабителя му?

11 С відки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

Несправедливи свидетели въстават И питат ме за <неща>, за които аз не зная <нищо>

12 в іддають мені злом за добро, осирочують душу мою!

Въздават ми зло за добро, <За да бъде> в оскъдност душата ми.

13 А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...

А аз, когато те боледуваха, Аз се обличах във вретище, Смирявах с пост душата си, И молитвата ми се връщаше в пазухата ми <и се повтаряше;>

14 Я к приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...

Обхождах се като с приятел, като с мой брат, Ходех наведен и нажален както кога жалее някой майка си.

15 А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,

Но когато накуцвах в <пътя си>, те се зарадваха и се събраха. Побойници се събраха против мене, - човеци, които аз не знаех; Късаха <ме> без да престават.

16 з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

Като нечестивите смешкари в пиршества Скърцаха на мене със зъби.

17 Г осподи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

Господи до кога ще гледаш? Избави душата ми от погубленията им, Живота ми {Еврейски: Едничката ми <душа.>} от <тия> лъвове.

18 Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!

Аз ще Те славословя в голямо събрание, Ще Те хваля между многочислени люде.

19 Н ехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

Да не тържествуват над мене Ония, които несправедливо враждуват против мене; Нито да намигват с очи Ония, които ме мразят без причина.

20 б о говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,

Защото не говорят за мир, Но измислюват лъжливи думи против тихите на земята.

21 с вої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!

Да! те отвориха широко срещу мене устата си; Казваха: О, хохо! очите ни видяха!

22 Т и бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!

Ти си видял, Господи, да не премълчиш; Господи, да не се отдалечиш от мене,

23 У стань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,

Стани и събуди се за съда ми; За делото ми, Боже мой и Господи мой.

24 р озсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

Съди ме, Господи Боже мой, според правдата Си, И да не тържествуват над мене.

25 н ехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...

Да не кажат в сърцето си: Ето желанието ни <се изпълни. >Нито да кажат: Погълнахме го.

26 Н ехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!

Да се посрамят и се опозорят заедно <всички> Ония, които се радват на злощастието ми; Да се облекат със срам и с позор Ония, които се големеят против мене.

27 Х ай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!

Да възклицават и да се зарадват Ония, които благоприятствуват на правото ми дело, И винаги нека казват: Да се възвеличи Господ, Който желае благоденствие на слугата Си.

28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

И езикът ми ще разказва Твоята правда И Твоята хвала всеки ден.