1 Г оре тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують...

Горко на тебе, който разоряваш, а не си бил разорен, Който постъпваш коварно; а с тебе не са постъпили коварно! Когато престанеш да разоряваш ще бъдеш разорен, И когато спреш да постъпваш коварно, ще постъпват коварно с тебе.

2 Г осподи, змилуйсь над нами, на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням!

Господи, смили се за нас; Тебе чакаме; Бъди ни мишца всяка заран, И избавление за нас в усилно време.

3 В ід сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди.

От шума на метежа племената побягнаха; От Твоето издигане народите се разпръснаха.

4 І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, так кидатись будуть на неї.

И користта ще се събере от вас както гъсениците събират; Ще скокнат върху нея както скача скакалец.

5 В еличний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою.

Господ е превъзвишен, защото обитава на високо; Той е изпълнил Сион с правосъдие и правда.

6 І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його.

А чрез мъдрост и знание и изобилно спасение Ще бъдат утвърдени времената ти: Страхът от Господа е Неговото съкровище.

7 Т ож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.

Ето, юнаците им викат навън; Посланиците на мира плачат горчиво.

8 Б иті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину...

Друмовете запустяха; Няма вече пътници; Той наруши договора, презря градовете, Не счита човека за нищо.

9 С умує та слабне земля, засоромився й в'яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили...

Земята жалее и изнемощява; Ливан е посрамен и вехне; Сарон прилича на пустиня; Листата на Васан и Кармил окапаха.

10 Н ині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений!

Сега ще стана, казва Господ; Сега ще се възвиша, сега ще се възвелича.

11 З аваготієте сіном, стерню ви породите; дух ваш огонь, який вас пожере...

Слама ще заченете, и плява ще родите; Дишането ви <като> огън ще ви пояде.

12 І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені...

И племената ще бъдат вар що гори, Като отсечени тръни, които изгарят в огън.

13 П очуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу!

Слушайте, вие далечни, що съм сторил; И вие близки признайте силата Ми.

14 З атривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв... Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу?

Грешните в Сион се боят; Трепет обзема безбожните; <и казват:> Кой от нас ще обитава при поглъщащ огън? Кой от нас ще обитава при вечни пламъци?

15 Х то ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла,

Който ходи праведно и говори справедливо, Който презира печалбата от насилствата, Който отърсва ръцете си от дароприемство, Който запушва ушите си, за да не чуе за кръвопролитие, И който затуля очите си, за да не види злото, -

16 т ой перебуватиме на високостях, скельні твердині його недоступна оселя, його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена!

Той ще обитава на високо; крепостите на канарите ще бъдат мястото на защитата му; Хлябът му ще му се даде, водата му няма да липсва.

17 Т вої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку.

Очите ти ще видят царя в красотата му, Ще видят широкоразпространена земя.

18 Т воє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчислює башти?

Сърцето ти ще си спомня за <миналия> ужас, <казвайки:> Где е <този>, който броеше? Где е <този>, който мереше? Где е <този>, който броеше кулите?

19 У же не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти.

Няма <вече> да видиш свирепите люде, Люде с дълбок глас, който не проумяваш, С чужд език, който не разбираш.

20 П одивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться.

Погледни на Сион, града на празниците ни; Очите ти ще видят Ерусалим безмълвно заселище, Шатър, който няма да се мести, Чиито колове никога не ще бъдат извадени, И нито едно от въжетата му скъсано.

21 Б о величний Господь для нас тільки отам, місце потоків й просторих річок, не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його.

Но там Господ ще бъде с нас във величието <Си>, <Като> място на широки реки и потоци, Гдето няма да върви ладия с весла, Нито ще мине великолепен кораб.

22 Б о Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!

Защото Господ е наш съдия, Господ е наш законодател, Господ е наш цар, Той ще ни спаси.

23 О пустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують. Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть.

Въжетата ти ослабнаха, Не можеха да крепят мачтата ти, Не можеха да разпрострат платната; И тогава големи користи се разделиха, Хромите разграбиха плячката.

24 І не скаже мешканець Я хворий! І прощені будуть провини народу, що в ньому живе.

И жителят няма да рече: Болен съм; На людете, които живеят в него, ще се прости беззаконието им.