1 Д о Тебе вдаюся я, Господи, хай же не буду повік засоромлений!

(По слав. 70). На Тебе, Господи, уповавам; Да се не посрамя никога.

2 в изволь мене через правду Свою, і звільни мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси мене,

Избави ме в правдата Си и освободи ме; Приклони към мене ухото Си и спаси ме.

3 с тань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись! Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя!

Бъди ми канара за прибежище, към което винаги да се обръщам. Ти си разрешил спасението ми, Защото канара моя и крепост моя си Ти.

4 Б оже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене,

Боже мой избави ме от ръката на нечестивия, От ръката на законопрестъпника и насилника.

5 Т и бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого!

Защото Ти, Господи Иеова, си моя надежда; На Тебе съм уповавал от младостта си.

6 Н а Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно!

Ти си ми бил подпорка от рождението ми; От утробата на майка ми Ти си бил мой благодетел; За Тебе <ще бъде> винаги хвалението ми.

7 Я став багатьом, як дивовище, та Ти сильна моя охорона!

Като чудовище съм станал на мнозина; Но Ти си ми яко прибежище.

8 У ста мої повні Твоєї хвали, увесь день Твоєї величности!

Устата ми ще се пълнят всеки ден С хваление и славене Тебе.

9 Н е кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене,

Не ме отхвърляй във време на старостта <ми;> Не ме оставяй, когато отпада силата ми;

10 б о мої вороги проти мене змовляються, а ті, що чатують на душу мою нараджаються разом,

Защото неприятелите ми за мене говорят, И ония, които причакват душата ми, наговарят се помежду си

11 г оворячи: Бог покинув його, доганяйте й хапайте його, бо нема, хто б його врятував!...

И казват: Бог го е оставил; Погнете и хванете го, защото няма кой да <го> избави.

12 Н е віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені!

Боже, не се отдалечавай от мене; Боже мой, побързай да ми помогнеш.

13 Н ехай посоромляться, хай позникають усі, хто ненавидить душу мою, бодай зодяглися в наругу та в сором усі, хто прагне для мене лихого!

Нека се посрамят <и> се изтребят противниците на душата ми; Нека се покрият с укор и срам ония, които искат зло за мене.

14 А я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу!

Но аз винаги ще се надявам. И ще Те хваля все повече и повече.

15 У ста мої оповідатимуть правду Твою, про спасіння Твоє увесь день, бо числа їх не знаю,

Устата ми цял ден ще разказват правдата Ти и избавлението, <което ми вършиш, >Защото не мога <да ги> изброя.

16 б уду славити вчинки великі всевладного Господа, згадаю про правду Твою, єдино Твою!

Ще дойда <и ще хваля> мощните дела на Господа Иеова. Ще спомням Твоята правда, само Твоята.

17 Б оже, навчав Ти мене від юнацтва мого, і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої.

Боже, Ти си ме научил от младостта ми; И досега съм разгласявал Твоите чудесни дела.

18 А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої!

Да! дори до старост и бели коси, Боже, не ме оставяй, Докато не разглася силата {Еврейски: Мишцата.} Ти на <идещия> род, Твоята мощ на всичките бъдещи <поколения>.

19 Б о Твоя справедливість, о Боже, сягає аж до високости, Боже, що речі великі вчинив, хто рівний Тобі?

Също и правдата Ти, Боже, стигна на високо; Ти, Боже, Който си извършил велики дела, кой е подобен на Тебе?

20 Т и мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш,

Ти, Който си ми показал много и тежки притеснения, Пак ще ме съживиш, И от дълбочините на земята пак ще ме извадиш.

21 Т и збільшиш величність мою, і знову потішиш мене!

Ще уголемиш величието ми, И наново ще ме утешиш.

22 А я буду на арфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гуслами буду співати Тобі, Святий Ти ізраїлів!

И аз, Боже мой, ще славословя с псалтир Тебе и Твоята вярност; На Тебе, Свети Израилев, ще пея хваление с арфа.

23 Н ехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував!

ще се радват много устните ми, когато Те славословя, Тоже и душата ми, която си изкупил.

24 Ш епоче про правду Твою мій язик цілий день, бо посоромлені, бо поганьблені всі, хто шукає лихого для мене!

Езикът ми, тъй също, ще приказва за правдата Ти всеки ден, Защото се посрамиха - защото се смутиха - ония, които искат зло за мене.