1 С оломонова Пісня над піснями.

Соломоновата песен на песните.

2 Н ехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!

Нека ме целуне с целувките на устата си, Защото любовта ти е по-желателна от виното.

3 Н а запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!

Твоите масла са благоуханни; Името ти е <ароматно като> излеяно масло; Затова те обичат девиците.

4 П отягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!

Привлечи ме; ние ще тичаме след тебе. Царят ме въведе във вътрешните си стаи; Ще се радваме и ще <се> {В изданието от 1940 г. "се" липсва.} веселим за тебе, Ще спомняме твоята любов повече от виното; С право те обичат!

5 Д очки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!

Черна съм, но хубава, ерусалимски дъщери, Като кидарските шатри, като Соломоновите завеси.

6 Н е дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...

Не ме гледайте, че съм почерняла, Понеже слънцето ме е припърлило. Синовете на майка ми, като се разгневиха на мене, Поставиха ме пазачка на лозята; Но своето лозе не опазих.

7 С кажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?

Кажи ми ти, кого люби душата ми, Где пасеш <стадото си>, где <го> успокояваш на пладне; Че защо да съм като една, която се скита Край стадата на твоите другари?

8 Я кщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.

Ако ти не знаеш, хубавице между жените, Излез по дирите на стадата И паси яретата си при шатрите на овчарите.

9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!

Уподобих те, любезна моя, На конете от Фараоновите колесници.

10 Г арні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!

Красиви са твоите бузи с плетенки, И шията ти с огърлици.

11 Л анцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!

Ще ти направим златни плетеници Със сребърни копчета.

12 Д оки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.

Докато царят <седи> на трапезата си, Нардът ми издава благоуханието си.

13 М ій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!

Възлюбеният ми е за мене <като> китка от смирна, Която лежи между гърдите ми.

14 М ій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!

Възлюбленият ми е за мене <като> кипрова китка В лозята на Енгади.

15 Я ка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!

Ето, хубава си, любезна моя, ето, хубава си; Очите ти <са като> на гълъбите.

16 Я кий ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!

Ето, хубав си, любезни ми, да! приятен си; И постелката ни е зеленината.

17 Б руси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!

Гредите на къщите ни са кедрови, Дъските ни са кипарисови.