1 Б ув же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

Един <човек на име> Лазар, от Витания, от селото на Мария и на сестра й Марта, беше болен.

2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

(А Мария, чийто брат Лазар беше болен, бе оная, която помаза Господа с миро и отри нозете Му с косата си).

3 Т оді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

И тъй, сестрите пратиха до Него да Му кажат: Господи, ето този, когото обичаш, е болен.

4 Я к почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

А Исус, като чу това, рече: Тази болест не е смъртоносна, но е за Божията слава, за да се прослави Божият Син чрез нея.

5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

А Исус обичаше Марта, и сестра й, и Лазара.

6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

Тогава откак чу, че бил болен, престоя два дни на мястото, гдето се намираше.

7 П ісля ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

А подир това, каза на учениците: Да отидем пак в Юдея.

8 Й ому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

Казват Му учениците: Учителю, сега юдеите искаха да Те убият с камъни, и пак ли там отиваш?

9 І сус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Исус отговори: Нали има дванадесет часа в деня? Ако ходи някой денем, не се препъва, защото вижда виделината на тоя свят.

10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

Но ако ходи някой нощем, препъва се, защото не е осветлен.

11 О це Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

Това изговори, и подир туй им каза: Нашият приятел Лазар заспа; но Аз отивам да го събудя.

12 А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Затова учениците Му рекоха: Господи, ако е заспал, ще оздравее.

13 Т а про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Но Исус бе говорил за смъртта му; а те мислеха, че говори за почиване в сън.

14 Т оді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Тогава Исус им рече ясно: Лазар умря.

15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

И заради вас, радвам се, че не бях там, за да повярвате; обаче, нека да отидем при него.

16 С казав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Тогава Тома, наречен близнак, каза на съучениците: Да отидем и ние, за да умрем с Него.

17 Я к прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

И тъй, като дойде Исус, намери, че <Лазар> бил от четири дни в гроба.

18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

А Витания беше близо до Ерусалим, колкото петнадесет стадии;

19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

и мнозина от юдеите бяха при Марта и Мария да ги утешават за брат им.

20 Т оді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Марта, прочее, като чу, че идел Исус, отиде да Го посрещне; а Мария още седеше в къщи.

21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Тогава Марта рече на Исуса: Господи, да беше Ти тука, не щеше да умре брат ми.

22 Т а й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

Но и сега зная, че каквото и да поискаш от Бога, Бог ще Ти даде.

23 П ромовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Казва й Исус: Брат ти ще възкръсне.

24 В ідказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Казва Му Марта: Зная, че ще възкръсне във възкресението на последния ден.

25 П ромовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

Исус й рече: Аз съм възкресението и живота; който вярва в Мене, ако и да умре, ще живее;

26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

и никой, който е жив и вярва в Мене, няма да умре до века. Вярваш ли това?

27 В она каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

Казва му: Да Господи, вярвам, че Ти си Христос, Божият Син, Който има да дойде на света.

28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

И като рече това, отиде да повика скришом сестра си Мария, казвайки: Учителят е дошъл и те вика.

29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

И тя, щом чу това, стана бързо и отиде при Него.

30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Исус още не беше дошъл в селото, а беше на мястото, гдето Го посрещна Марта.

31 Ю деї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

А юдеите, които бяха с нея в къщи и я утешаваха, като видяха, че Мария стана бързо и излезе, отидоха подире й, като мислеха че отива на гроба да плаче там.

32 Я к Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

И тъй, Мария, като дойде там гдето беше Исус и Го видя, падна пред нозете Му и рече Му: Господи, да беше Ти тука, нямаше да умре брат ми.

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

Исус, като я видя, че плаче, и юдеите, които я придружаваха, че плачат, разтъжи се в духа си и се смути.

34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

И рече: Где го положихте? Казват Му: Господи, дойди и виж.

35 І закапали сльози Ісусові...

Исус се просълзи.

36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

Затова юдеите думаха: Виж колко го е обичал!

37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

А някои от тях рекоха: Не можеше ли Този, Който отвори очите на слепеца, да направи така, че и този да не умре?

38 І сус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Исус, прочее, като тъжеше пак в Себе Си, дохожда на гроба. Беше пещера, и на нея бе привален камък.

39 П ромовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Казва Исус: Отместете камъка. Марта, сестрата на умрелия, Му казва: Господи, смърди вече, защото е от четири дни в <гроба>.

40 І сус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Казва й Исус: Не рекох ли ти, че ако повярваш ще видиш Божията слава?

41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

И тъй, отместиха камъка. А Исус подигна очи нагоре и рече: Отче, благодаря Ти, че Ме послуша.

42 Т а Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

Аз знаех, че Ти винаги Ме слушаш; но това казах заради народа, който стои наоколо, за да повярват, че Ти си Ме пратил.

43 І , промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

Като каза това, извика със силен глас: Лазаре, излез вън!

44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

Умрелият излезе, с ръце и нозе повити в саван, и лицето му забрадено с кърпа. Исус им каза: Разповийте го и оставете го да си иде.

45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

Тогава мнозина от юдеите, които бяха дошли при Мария и видяха това що стори <Исус>, повярваха в Него.

46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

А някои от тях отидоха при фарисеите и казаха им какво бе извършил Исус.

47 Т оді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Затова главните свещеници и фарисеите събраха съвет и казаха: Какво правим ние? Защото Този човек върши много знамения.

48 Я кщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

Ако Го оставим така, всички ще повярват в Него; и римляните като дойдат ще отнемат и страната ни и народа ни.

49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

А един от тях <на име> Каиафа, който беше първосвещеник през тая година, им рече: Вие нищо не знаете,

50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

нито вземате в съображение, че за вас е по-добре един човек да умре за людете, а не да загине целият народ.

51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

Това не каза от себе си, но бидейки първосвещеник през оная година, предсказа, че Исус ще умре за народа,

52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

и не само за народа, но и за да събере в едно разпръснатите Божии чада.

53 О тож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

И тъй, от онзи ден те се съветваха да Го умъртвят.

54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Затова Исус вече не ходеше явно между юдеите, но оттам отиде в страната близо до пустинята, в един град наречен Ефраим, и там остана с учениците.

55 Н аближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

А наближаваше юдейската пасха; и мнозина от провинцията отидоха в Ерусалим преди пасхата, за да се очистят.

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

И така, те търсеха Исуса, и, стоейки в храма, разговаряха се помежду си: Как ви се вижда? няма ли да дойде на празника?

57 А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

А главните свещеници и фарисеите бяха издали заповед, щото, ако узнае някой къде е, да извести, за да Го уловят.