1 Б ув же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

C’era un ammalato, un certo Lazzaro di Betania, del villaggio di Maria e di Marta, sua sorella.

2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

Maria era quella che unse il Signore di olio profumato e gli asciugò i piedi con i suoi capelli; Lazzaro, suo fratello, era malato.

3 Т оді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

Le sorelle dunque mandarono a dire a Gesù: «Signore, ecco, colui che tu ami è malato».

4 Я к почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

Gesù, udito ciò, disse: «Questa malattia non è per la morte, ma è per la gloria di Dio, affinché per mezzo di essa il Figlio di Dio sia glorificato».

5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

Or Gesù amava Marta e sua sorella e Lazzaro;

6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

come ebbe udito che egli era malato, si trattenne ancora due giorni nel luogo dove si trovava.

7 П ісля ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

Poi disse ai discepoli: «Torniamo in Giudea!»

8 Й ому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

I discepoli gli dissero: «Rabbì, proprio adesso i Giudei cercavano di lapidarti, e tu vuoi tornare là?»

9 І сус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Gesù rispose: «Non vi sono dodici ore nel giorno? Se uno cammina di giorno, non inciampa, perché vede la luce di questo mondo;

10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

ma se uno cammina di notte, inciampa, perché la luce non è in lui».

11 О це Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

Così parlò; poi disse loro: «Il nostro amico Lazzaro si è addormentato, ma vado a svegliarlo».

12 А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Perciò i discepoli gli dissero: «Signore, se egli dorme sarà salvo».

13 Т а про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Or Gesù aveva parlato della morte di lui, ma essi pensarono che avesse parlato del dormire del sonno.

14 Т оді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Allora Gesù disse loro apertamente: «Lazzaro è morto,

15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

e per voi mi rallegro di non essere stato là, affinché crediate; ma ora, andiamo da lui!»

16 С казав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Allora Tommaso, detto Didimo, disse ai condiscepoli: «Andiamo anche noi, per morire con lui!»

17 Я к прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

Gesù dunque, arrivato, trovò che Lazzaro era già da quattro giorni nel sepolcro.

18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

Or Betania distava da Gerusalemme circa quindici stadi,

19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

e molti Giudei erano andati da Marta e Maria per consolarle del fratello.

20 Т оді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Come Marta ebbe udito che Gesù veniva, gli andò incontro; ma Maria stava seduta in casa.

21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Marta dunque disse a Gesù: «Signore, se tu fossi stato qui, mio fratello non sarebbe morto;

22 Т а й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

{ma} anche adesso so che tutto quello che chiederai a Dio, Dio te lo darà».

23 П ромовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Gesù le disse: «Tuo fratello risusciterà».

24 В ідказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Marta gli disse: «Lo so che risusciterà, nella risurrezione, nell’ultimo giorno».

25 П ромовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

Gesù le disse: «Io sono la risurrezione e la vita; chi crede in me, anche se muore, vivrà,

26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

e chiunque vive e crede in me, non morirà mai. Credi tu questo?»

27 В она каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

Ella gli disse: «Sì, Signore, io credo che tu sei il Cristo, il Figlio di Dio che doveva venire nel mondo».

28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

Detto questo, se ne andò e chiamò di nascosto Maria, sua sorella, dicendole: «Il Maestro è qui, e ti chiama».

29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

Ed ella, udito questo, si alzò in fretta e andò da lui.

30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Or Gesù non era ancora entrato nel villaggio, ma era sempre nel luogo dove Marta lo aveva incontrato.

31 Ю деї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

Perciò i Giudei che erano in casa con lei e la consolavano, vedendo che Maria si era alzata in fretta ed era uscita, la seguirono, supponendo che si recasse al sepolcro a piangere.

32 Я к Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

Appena Maria fu giunta dov’era Gesù e lo ebbe visto, gli si gettò ai piedi dicendogli: «Signore, se tu fossi stato qui, mio fratello non sarebbe morto».

33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

Quando Gesù la vide piangere, e vide piangere anche i Giudei che erano venuti con lei, fremette nello spirito, si turbò e disse:

34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

«Dove lo avete deposto?» Essi gli dissero: «Signore, vieni a vedere!»

35 І закапали сльози Ісусові...

Gesù pianse.

36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

Perciò i Giudei dicevano: «Guarda come lo amava!»

37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

Ma alcuni di loro dicevano: «Non poteva, lui che ha aperto gli occhi al cieco, far sì che questi non morisse?»

38 І сус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Gesù dunque, fremendo di nuovo in se stesso, andò al sepolcro. Era una grotta, e una pietra era posta all’apertura.

39 П ромовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Gesù disse: «Togliete la pietra!» Marta, la sorella del morto, gli disse: «Signore, egli puzza già, perché siamo al quarto giorno».

40 І сус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Gesù le disse: «Non ti ho detto che se credi, vedrai la gloria di Dio?»

41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Tolsero dunque la pietra. Gesù, alzati gli occhi al cielo, disse: «Padre, ti ringrazio perché mi hai esaudito.

42 Т а Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

Io sapevo bene che tu mi esaudisci sempre; ma ho detto questo a motivo della folla che mi circonda, affinché credano che tu mi hai mandato».

43 І , промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

Detto questo, gridò ad alta voce: «Lazzaro, vieni fuori!»

44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

Il morto uscì, con i piedi e le mani avvolti da fasce, e il viso coperto da un sudario. Gesù disse loro: «Scioglietelo e lasciatelo andare».

45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

Perciò molti dei Giudei che erano venuti da Maria, e che avevano visto ciò che egli aveva fatto, credettero in lui.

46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

Ma alcuni di loro andarono dai farisei e raccontarono loro quello che Gesù aveva fatto. Congiura contro Gesù

47 Т оді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

I capi dei sacerdoti e i farisei, quindi, riunirono il sinedrio e dicevano: «Che facciamo? Perché quest’uomo fa molti segni.

48 Я кщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

Se lo lasciamo fare, tutti crederanno in lui; e i Romani verranno e ci distruggeranno come città e come nazione».

49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

Uno di loro, Caiafa, che era sommo sacerdote quell’anno, disse loro: «Voi non capite nulla,

50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

e non riflettete come torni a vostro vantaggio che un uomo solo muoia per il popolo e non perisca tutta la nazione».

51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

Ora egli non disse questo di suo; ma siccome era sommo sacerdote in quell’anno, profetizzò che Gesù doveva morire per la nazione,

52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

e non soltanto per la nazione, ma anche per riunire in uno i figli di Dio dispersi.

53 О тож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Da quel giorno dunque deliberarono di farlo morire.

54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Gesù quindi non andava più apertamente tra i Giudei, ma si ritirò nella regione vicina al deserto, in una città chiamata Efraim; e là si trattenne con i discepoli.

55 Н аближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

La Pasqua dei Giudei era vicina, e molti di quella regione salirono a Gerusalemme prima della Pasqua per purificarsi.

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

Cercavano dunque Gesù; e, stando nel tempio, dicevano tra di loro: «Che ve ne pare? Verrà alla festa?»

57 А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

Ora i capi dei sacerdoti e i farisei avevano dato ordine che se qualcuno sapesse dov’egli era, ne facesse denuncia perché potessero arrestarlo.