1 Н ад річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

Là, presso i fiumi di Babilonia, sedevamo e piangevamo ricordandoci di Sion.

2 Н а вербах у ньому повісили ми свої арфи,

Ai salici delle sponde avevamo appeso le nostre cetre.

3 с піву бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Là ci chiedevano delle canzoni quelli che ci avevano deportati, dei canti di gioia quelli che ci opprimevano, dicendo: «Cantateci canzoni di Sion!»

4 Я к же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Come potremmo cantare i canti del Signore in terra straniera?

5 Я кщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Se ti dimentico, Gerusalemme, si paralizzi la mia destra;

6 Н ехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

resti la mia lingua attaccata al palato, se io non mi ricordo di te, se non metto Gerusalemme al di sopra di ogni mia gioia.

7 П ам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Ricòrdati, Signore, dei figli di Edom, che nel giorno di Gerusalemme dicevano: «Spianatela, spianatela, fin dalle fondamenta!»

8 В авилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Figlia di Babilonia, che devi essere distrutta, beato chi ti darà la retribuzione del male che ci hai fatto!

9 Б лажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...

Beato chi afferrerà i tuoi bambini e li sbatterà contro la roccia!