1 І говорив Елігу та й сказав:

Eliu riprese a parlare e disse:

2 С лухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

«Voi savi, ascoltate le mie parole! Voi che siete intelligenti, prestatemi orecchio!

3 Б о ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

Poiché l’orecchio giudica i discorsi, come il palato assapora le vivande.

4 В иберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

Scegliamo quello che è giusto, riconosciamo tra noi quello che è buono.

5 Б о Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

Giobbe ha detto: “Sono giusto, ma Dio mi nega giustizia;

6 Ч и буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

ho ragione e passo da bugiardo; la mia ferita è incurabile e sono senza peccato”.

7 Ч и є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

Dov’è l’uomo che al pari di Giobbe tracanni gli empi scherni come l’acqua,

8 і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

cammini in compagnia dei malfattori e vada assieme con gli scellerati?

9 Б о він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

Infatti ha detto: “All’uomo non giova a nulla avere la benevolenza di Dio”.

10 Т ож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

«Ascoltatemi dunque, uomini di senno! Lungi da Dio il male, lungi dall’Onnipotente l’iniquità!

11 Б о за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

Poich’egli rende all’uomo secondo le sue opere, fa trovare a ognuno il salario della sua condotta.

12 Т ож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

No, di certo Dio non commette ingiustizie! L’Onnipotente non perverte il diritto.

13 Х то землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

Chi gli ha dato il governo della terra? Chi ha affidato l’universo alla sua cura?

14 К оли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

Se egli non si curasse che di se stesso, se ritirasse a sé il suo Spirito e il suo soffio,

15 в сяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

ogni carne perirebbe all’improvviso e l’uomo ritornerebbe in polvere.

16 К оли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

Se tu sei intelligente, ascolta questo, porgi orecchio alla voce delle mie parole.

17 Х іба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

Uno che odiasse la giustizia potrebbe governare? Osi tu condannare il Giusto, il Potente,

18 Х іба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

che chiama i re “uomini da nulla!” e i prìncipi “scellerati”?

19 Т аж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

Egli non porta rispetto all’apparenza dei grandi, non considera il ricco più del povero, perché sono tutti opera delle sue mani.

20 з а хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

In un attimo essi muoiono; nel cuore della notte la gente del popolo è scossa e scompare, i potenti sono portati via, senza mano d’uomo.

21 Б о очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

Perché Dio tiene gli occhi aperti sulle vie dei mortali, e vede tutti i loro passi.

22 н емає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

Non ci sono tenebre, non c’è ombra di morte dove possa nascondersi chi opera iniquamente.

23 Б о людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

Dio non ha bisogno di osservare a lungo un uomo per portarlo davanti a lui in giudizio.

24 В ін сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

Egli fiacca i potenti senza inchiesta e ne stabilisce altri al loro posto;

25 Б ож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

poiché egli conosce le loro azioni. Li abbatte nella notte e sono fiaccati;

26 Я к несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

li colpisce come dei malvagi, in presenza di tutti,

27 з а те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

perché si sono sviati da lui e non hanno posto mente ad alcuna delle sue vie.

28 щ об зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

Hanno fatto salire a lui il gemito del povero, ed egli ha dato ascolto al gemito degli infelici.

29 К оли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

Quando Dio dà riposo, chi lo condannerà? Chi potrà contemplarlo quando nasconde il suo volto a una nazione ovvero a un individuo,

30 щ об не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

per impedire all’empio di regnare, per allontanare dal popolo le insidie?

31 Б о Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

Quell’empio ha forse detto a Dio: “Io porto la mia pena, non farò più il male,

32 Ч ого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

mostrami tu quel che non so vedere; se ho agito perversamente, non lo farò più”?

33 Ч и на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

«Dovrà forse Dio rendere la giustizia a modo tuo, perché tu lo critichi? Ti dirà forse: “Scegli tu, non io; quello che sai, dillo”?

34 М ені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

Le persone assennate, e ogni uomo saggio che mi ascolta, mi diranno:

35 Й ов говорить немудро, а слова його без розуміння.

“Giobbe parla senza giudizio, le sue parole sono irragionevoli”.

36 О , коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

Ebbene, sia Giobbe provato sino alla fine, poiché le sue risposte sono quelle dei malvagi,

37 б о він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...

poiché al suo peccato aggiunge la ribellione, batte le mani in mezzo a noi e moltiplica le sue parole contro Dio».