1 І говорив Елігу та й сказав:

Затем Елиуй продолжал говорить:

2 С лухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

– Послушайте, мудрые, мою речь. Внимайте мне, умные люди.

3 Б о ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

Ведь ухо разбирает слова, как язык – вкус пищи.

4 В иберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

Так давайте решим, где правда, и рассудим, что есть добро. Елиуй обличает Иова в неправедности

5 Б о Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

Иов сказал: «Я невинен, но лишил меня Бог правосудия.

6 Ч и буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

И хоть я прав – меня считают лжецом. Хоть я без греха, моя рана от Его стрелы неисцелима».

7 Ч и є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

Есть ли еще такой человек, как Иов, кто кощунство, как воду, пьет?

8 і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

Он дружит с нечестивыми, и общается со злодеями.

9 Б о він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

Ведь он говорит: «Нет выгоды человеку, который старается угодить Богу». Елиуй свидетельствует о справедливости Бога

10 Т ож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

Потому, имеющие разум, послушайте меня! Не может быть у Бога неправды, чужд Всемогущий злу.

11 Б о за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

Воздает он смертному по делам и обходится с ним по его заслугам.

12 Т ож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

Воистину, Бог не делает зла, Всемогущий не извращает суд.

13 Х то землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

Кто отдал землю Ему во власть? Кто поставил Его над вселенной?

14 К оли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

Если бы Он решил забрать Свой дух и отозвал бы Свое дыхание,

15 в сяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

погибла бы разом любая плоть, и возвратился бы смертный во прах.

16 К оли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

Имеешь ты разум, так слушай это; внимай моей речи.

17 Х іба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

Разве правил бы Бог, если бы ненавидел правосудие? Обвинишь ли ты Справедливого и Могучего,

18 Х іба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

Который говорит царю: «Негодяй!» – и приближенным: «Вы беззаконники!».

19 Т аж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

Он вождям не выказывает пристрастий и не ставит богатого выше бедного, ведь все они – Его рук творение.

20 з а хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

Они умирают мгновенно в полночь; мечутся люди и угасают; не руки смертных сражают сильных.

21 Б о очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

Глаза Его над путями людей; Он видит каждый их шаг.

22 н емає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

Нет ни мрака, ни тьмы кромешной, где могли бы спрятаться беззаконники.

23 Б о людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

Ведь Богу нет нужды назначать время человеку, чтобы предстать на суд перед Ним.

24 В ін сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

Без допроса сокрушает Он сильных и других на их место ставит.

25 Б ож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

Истинно, ведая их дела, низлагает их ночью – и им конец.

26 Я к несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

На глазах у людей Он карает их за грехи,

27 з а те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

ведь они от Него отступили, не познали Его путей.

28 щ об зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

И дошел до него крик бедных, Он услышал крик страдальцев.

29 К оли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

Если Он промолчит, кто Его укорит? Если скроет Он лицо Свое, кто сможет Его увидеть? Он над народом и над человеком,

30 щ об не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

чтобы не царствовали безбожники, став сетью для народа.

31 Б о Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

Положим, кто-нибудь скажет Богу: «Я виновен – больше не согрешу.

32 Ч ого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

Научи меня, если что-то не знаю; если я согрешил, то впредь зарекусь». –

33 Ч и на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

Тогда должен ли Бог тебя удостоить наградой, когда ты отказываешься раскаяться ? Ты должен решать, а не я. Говори же, что знаешь.

34 М ені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

Люди разумные скажут мне, мудрецы, кто услышит меня:

35 Й ов говорить немудро, а слова його без розуміння.

«От невежества говорит Иов, нет в его речи разума».

36 О , коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

О, когда бы до конца был испытан Иов, за ответы, достойные беззаконных!

37 б о він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...

К греху своему приложил он бунт; насмехаясь над нами, он бьет в ладоши и слова против Бога множит.