1 І сказав Давид у серці своїм: Колись я попадуся в Саулову руку. Нема мені ліпшого, як, утікаючи, утечу до филистимського краю, і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні, і я втечу від руки його.

Давид подумал про себя: «Теперь я в любой день могу погибнуть от руки Саула. Лучшее, что я могу сделать − это спастись в земле филистимлян. Тогда Саул потеряет надежду найти меня, где бы то ни было в пределах Израиля, и я ускользну из его рук».

2 І встав Давид, і перейшов він та шість сотень чоловіка, що з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя.

Давид вместе с шестью сотнями человек ушел и перебрался к Ахишу, сыну Маоха, царю Гата.

3 І осівся Давид з Ахішем у Ґаті, він та люди його, кожен із домом своїм, Давид та дві жінки його: ізреелітка Ахіноан та Авіґаїл, колишня жінка Навалова, кармелітка.

Давид со своими людьми поселился в Гате у Ахиша. У каждого из его людей была семья, и у Давида было две жены: Ахиноамь из Изрееля и Авигайль из Кармила, вдова Навала.

4 І донесено Саулові, що Давид утік до Ґату, і він більш уже не шукав його.

Когда Саулу донесли, что Давид бежал в Гат, он больше не искал его.

5 А Давид сказав до Ахіша: Якщо я знайшов милість в очах твоїх, нехай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там. І чого сидітиме раб твій у місті твого царства разом із тобою?

Давид сказал Ахишу: − Если ты расположен ко мне, то отведи мне место в одном из твоих малых городов, чтобы мне там жить. Зачем твоему слуге жить в царском городе вместе с тобой?

6 І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, чому належить Ціклаґ Юдиним царям аж до цього дня.

Тогда Ахиш отдал ему Циклаг, который с тех пор и принадлежит царям Иудеи.

7 А число днів, що Давид сидів на филистимській землі, було рік та чотири місяці.

Давид жил на филистимской земле год и четыре месяца.

8 І сходив Давид та люди його, і нападали на Ґешуреянина, і на Ґірзеянина, і на Амаликитянина, бо вони мешканці цього краю відвіку, аж доти, як іти до Шуру, і аж до єгипетського краю.

Он и его люди поднимались и совершали набеги на гешуритов, гирзитов и амаликитян. (С древности эти народы жили на земле, которая простирается до Сура и Египта.)

9 І побивав Давид той край, і не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, і забирав худобу дрібну та худобу велику, і осли, і верблюди, і одежу, і вертався, і приходив до Ахіша.

Всякий раз, когда Давид нападал на эту область, он не оставлял в живых ни мужчины, ни женщины, но забирал овец и волов, ослов, верблюдов и одежду. Затем он возвращался к Ахишу.

10 І питався Ахіш: На кого нападали ви сьогодні? А Давид казав: На південь Юдин, і на південь Єрахмеелеянина, і на південь Кенеянина.

Когда Ахиш спрашивал: «На кого вы сегодня делали набег?» − Давид отвечал: «На Негев иудейский» или «На Негев иерахмеельский», или «На Негев кенеев».

11 А Давид не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, щоб привести до Ґату, говорячи: Щоб не донесли на нас, кажучи: Так зробив Давид, і такий його звичай по всі дні, коли сидів на филистимській землі.

Он не оставлял в живых ни мужчины, ни женщины, которых можно было бы отвести в Гат, потому что думал: «Они могут донести на нас и сказать: “Вот что сделал Давид”». Он поступал так все то время, пока жил на филистимской земле.

12 І вірив Ахіш Давидові, говорячи: Справді обриднув він своєму народові в Ізраїлі, і буде мені за вічного раба!

Ахиш доверял Давиду и говорил себе: «Его народ Израиль так ненавидит его, что он всегда будет моим слугой».