1 І сказав Давид у серці своїм: Колись я попадуся в Саулову руку. Нема мені ліпшого, як, утікаючи, утечу до филистимського краю, і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні, і я втечу від руки його.

And David said in his heart, “Now I shall perish someday by the hand of Saul. There is nothing better for me than that I should speedily escape to the land of the Philistines; and Saul will despair of me, to seek me anymore in any part of Israel. So I shall escape out of his hand.”

2 І встав Давид, і перейшов він та шість сотень чоловіка, що з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя.

Then David arose and went over with the six hundred men who were with him to Achish the son of Maoch, king of Gath.

3 І осівся Давид з Ахішем у Ґаті, він та люди його, кожен із домом своїм, Давид та дві жінки його: ізреелітка Ахіноан та Авіґаїл, колишня жінка Навалова, кармелітка.

So David dwelt with Achish at Gath, he and his men, each man with his household, and David with his two wives, Ahinoam the Jezreelitess, and Abigail the Carmelitess, Nabal’s widow.

4 І донесено Саулові, що Давид утік до Ґату, і він більш уже не шукав його.

And it was told Saul that David had fled to Gath; so he sought him no more.

5 А Давид сказав до Ахіша: Якщо я знайшов милість в очах твоїх, нехай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там. І чого сидітиме раб твій у місті твого царства разом із тобою?

Then David said to Achish, “If I have now found favor in your eyes, let them give me a place in some town in the country, that I may dwell there. For why should your servant dwell in the royal city with you?”

6 І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, чому належить Ціклаґ Юдиним царям аж до цього дня.

So Achish gave him Ziklag that day. Therefore Ziklag has belonged to the kings of Judah to this day.

7 А число днів, що Давид сидів на филистимській землі, було рік та чотири місяці.

Now the time that David dwelt in the country of the Philistines was one full year and four months.

8 І сходив Давид та люди його, і нападали на Ґешуреянина, і на Ґірзеянина, і на Амаликитянина, бо вони мешканці цього краю відвіку, аж доти, як іти до Шуру, і аж до єгипетського краю.

And David and his men went up and raided the Geshurites, the Girzites, and the Amalekites. For those nations were the inhabitants of the land from of old, as you go to Shur, even as far as the land of Egypt.

9 І побивав Давид той край, і не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, і забирав худобу дрібну та худобу велику, і осли, і верблюди, і одежу, і вертався, і приходив до Ахіша.

Whenever David attacked the land, he left neither man nor woman alive, but took away the sheep, the oxen, the donkeys, the camels, and the apparel, and returned and came to Achish.

10 І питався Ахіш: На кого нападали ви сьогодні? А Давид казав: На південь Юдин, і на південь Єрахмеелеянина, і на південь Кенеянина.

Then Achish would say, “Where have you made a raid today?” And David would say, “Against the southern area of Judah, or against the southern area of the Jerahmeelites, or against the southern area of the Kenites.”

11 А Давид не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, щоб привести до Ґату, говорячи: Щоб не донесли на нас, кажучи: Так зробив Давид, і такий його звичай по всі дні, коли сидів на филистимській землі.

David would save neither man nor woman alive, to bring news to Gath, saying, “Lest they should inform on us, saying, ‘Thus David did.’” And thus was his behavior all the time he dwelt in the country of the Philistines.

12 І вірив Ахіш Давидові, говорячи: Справді обриднув він своєму народові в Ізраїлі, і буде мені за вічного раба!

So Achish believed David, saying, “He has made his people Israel utterly abhor him; therefore he will be my servant forever.”