1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?

When Jacob saw that there was grain in Egypt, Jacob said to his sons, “Why do you look at one another?”

2 І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо.

And he said, “Indeed I have heard that there is grain in Egypt; go down to that place and buy for us there, that we may live and not die.”

3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

So Joseph’s ten brothers went down to buy grain in Egypt.

4 А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!

But Jacob did not send Joseph’s brother Benjamin with his brothers, for he said, “Lest some calamity befall him.”

5 І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.

And the sons of Israel went to buy grain among those who journeyed, for the famine was in the land of Canaan.

6 А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

Now Joseph was governor over the land; and it was he who sold to all the people of the land. And Joseph’s brothers came and bowed down before him with their faces to the earth.

7 І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.

Joseph saw his brothers and recognized them, but he acted as a stranger to them and spoke roughly to them. Then he said to them, “Where do you come from?” And they said, “From the land of Canaan to buy food.”

8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

So Joseph recognized his brothers, but they did not recognize him.

9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.

Then Joseph remembered the dreams which he had dreamed about them, and said to them, “You are spies! You have come to see the nakedness of the land!”

10 А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.

And they said to him, “No, my lord, but your servants have come to buy food.

11 М и всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!

We are all one man’s sons; we are honest men; your servants are not spies.”

12 В ін же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!

But he said to them, “No, but you have come to see the nakedness of the land.”

13 А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.

And they said, “Your servants are twelve brothers, the sons of one man in the land of Canaan; and in fact, the youngest is with our father today, and one is no more.”

14 І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

But Joseph said to them, “It is as I spoke to you, saying, ‘You are spies!’

15 О цим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!

In this manner you shall be tested: By the life of Pharaoh, you shall not leave this place unless your youngest brother comes here.

16 П ошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!

Send one of you, and let him bring your brother; and you shall be kept in prison, that your words may be tested to see whether there is any truth in you; or else, by the life of Pharaoh, surely you are spies!”

17 І він забрав їх під варту на три дні.

So he put them all together in prison three days.

18 А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся,

Then Joseph said to them the third day, “Do this and live, for I fear God:

19 я кщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

If you are honest men, let one of your brothers be confined to your prison house; but you, go and carry grain for the famine of your houses.

20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.

And bring your youngest brother to me; so your words will be verified, and you shall not die.” And they did so.

21 І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!

Then they said to one another, “We are truly guilty concerning our brother, for we saw the anguish of his soul when he pleaded with us, and we would not hear; therefore this distress has come upon us.”

22 І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...

And Reuben answered them, saying, “Did I not speak to you, saying, ‘Do not sin against the boy’; and you would not listen? Therefore behold, his blood is now required of us.”

23 А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

But they did not know that Joseph understood them, for he spoke to them through an interpreter.

24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.

And he turned himself away from them and wept. Then he returned to them again, and talked with them. And he took Simeon from them and bound him before their eyes. The Brothers Return to Canaan

25 А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

Then Joseph gave a command to fill their sacks with grain, to restore every man’s money to his sack, and to give them provisions for the journey. Thus he did for them.

26 І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

So they loaded their donkeys with the grain and departed from there.

27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!

But as one of them opened his sack to give his donkey feed at the encampment, he saw his money; and there it was, in the mouth of his sack.

28 І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?

So he said to his brothers, “My money has been restored, and there it is, in my sack!” Then their hearts failed them and they were afraid, saying to one another, “What is this that God has done to us?”

29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:

Then they went to Jacob their father in the land of Canaan and told him all that had happened to them, saying:

30 Т ой муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

“The man who is lord of the land spoke roughly to us, and took us for spies of the country.

31 А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!

But we said to him, ‘We are honest men; we are not spies.

32 М и дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.

We are twelve brothers, sons of our father; one is no more, and the youngest is with our father this day in the land of Canaan.’

33 І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

Then the man, the lord of the country, said to us, ‘By this I will know that you are honest men: Leave one of your brothers here with me, take food for the famine of your households, and be gone.

34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.

And bring your youngest brother to me; so I shall know that you are not spies, but that you are honest men. I will grant your brother to you, and you may trade in the land.’”

35 І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались...

Then it happened as they emptied their sacks, that surprisingly each man’s bundle of money was in his sack; and when they and their father saw the bundles of money, they were afraid.

36 І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!

And Jacob their father said to them, “You have bereaved me: Joseph is no more, Simeon is no more, and you want to take Benjamin. All these things are against me.”

37 І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.

Then Reuben spoke to his father, saying, “Kill my two sons if I do not bring him back to you; put him in my hands, and I will bring him back to you.”

38 А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...

But he said, “My son shall not go down with you, for his brother is dead, and he is left alone. If any calamity should befall him along the way in which you go, then you would bring down my gray hair with sorrow to the grave.”