1 А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

Then Agrippa said to Paul, “You are permitted to speak for yourself.” So Paul stretched out his hand and answered for himself:

2 О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,

“I think myself happy, King Agrippa, because today I shall answer for myself before you concerning all the things of which I am accused by the Jews,

3 о собливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.

especially because you are expert in all customs and questions which have to do with the Jews. Therefore I beg you to hear me patiently.

4 А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,

“My manner of life from my youth, which was spent from the beginning among my own nation at Jerusalem, all the Jews know.

5 я кі відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

They knew me from the first, if they were willing to testify, that according to the strictest sect of our religion I lived a Pharisee.

6 І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,

And now I stand and am judged for the hope of the promise made by God to our fathers.

7 а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!

To this promise our twelve tribes, earnestly serving God night and day, hope to attain. For this hope’s sake, King Agrippa, I am accused by the Jews.

8 Ч ому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

Why should it be thought incredible by you that God raises the dead?

9 П равда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,

“Indeed, I myself thought I must do many things contrary to the name of Jesus of Nazareth.

10 щ о я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

This I also did in Jerusalem, and many of the saints I shut up in prison, having received authority from the chief priests; and when they were put to death, I cast my vote against them.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

And I punished them often in every synagogue and compelled them to blaspheme; and being exceedingly enraged against them, I persecuted them even to foreign cities. Paul Recounts His Conversion

12 К оли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,

“While thus occupied, as I journeyed to Damascus with authority and commission from the chief priests,

13 т о опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...

at midday, O king, along the road I saw a light from heaven, brighter than the sun, shining around me and those who journeyed with me.

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!

And when we all had fallen to the ground, I heard a voice speaking to me and saying in the Hebrew language, ‘Saul, Saul, why are you persecuting Me? It is hard for you to kick against the goads.’

15 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

So I said, ‘Who are You, Lord?’ And He said, ‘I am Jesus, whom you are persecuting.

16 А ле підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

But rise and stand on your feet; for I have appeared to you for this purpose, to make you a minister and a witness both of the things which you have seen and of the things which I will yet reveal to you.

17 В изволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,

I will deliver you from the Jewish people, as well as from the Gentiles, to whom I now send you,

18 в ідкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

to open their eyes, in order to turn them from darkness to light, and from the power of Satan to God, that they may receive forgiveness of sins and an inheritance among those who are sanctified by faith in Me.’ Paul’s Post-Conversion Life

19 Ч ерез це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

“Therefore, King Agrippa, I was not disobedient to the heavenly vision,

20 а ле мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.

but declared first to those in Damascus and in Jerusalem, and throughout all the region of Judea, and then to the Gentiles, that they should repent, turn to God, and do works befitting repentance.

21 Ч ерез це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.

For these reasons the Jews seized me in the temple and tried to kill me.

22 А ле, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,

Therefore, having obtained help from God, to this day I stand, witnessing both to small and great, saying no other things than those which the prophets and Moses said would come—

23 щ о має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

that the Christ would suffer, that He would be the first to rise from the dead, and would proclaim light to the Jewish people and to the Gentiles.” Agrippa Parries Paul’s Challenge

24 К оли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!

Now as he thus made his defense, Festus said with a loud voice, “Paul, you are beside yourself! Much learning is driving you mad!”

25 А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

But he said, “I am not mad, most noble Festus, but speak the words of truth and reason.

26 Ц ар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.

For the king, before whom I also speak freely, knows these things; for I am convinced that none of these things escapes his attention, since this thing was not done in a corner.

27 Ч и віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.

King Agrippa, do you believe the prophets? I know that you do believe.”

28 А гріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...

Then Agrippa said to Paul, “You almost persuade me to become a Christian.”

29 А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...

And Paul said, “I would to God that not only you, but also all who hear me today, might become both almost and altogether such as I am, except for these chains.”

30 І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.

When he had said these things, the king stood up, as well as the governor and Bernice and those who sat with them;

31 І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!

and when they had gone aside, they talked among themselves, saying, “This man is doing nothing deserving of death or chains.”

32 А гріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.

Then Agrippa said to Festus, “This man might have been set free if he had not appealed to Caesar.”