1 А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

And Agrippa said to Paul, It is permitted thee to speak for thyself. Then Paul stretching out his hand answered in his defence:

2 О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,

I count myself happy, king Agrippa, in having to answer to-day before thee concerning all of which I am accused by the Jews,

3 о собливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.

especially because thou art acquainted with all the customs and questions which are among the Jews; wherefore I beseech thee to hear me patiently.

4 А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,

My manner of life then from my youth, which from its commencement was passed among my nation in Jerusalem, know all the Jews,

5 я кі відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

who knew me before from the outset, if they would bear witness, that according to the strictest sect of our religion I lived a Pharisee.

6 І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,

And now I stand to be judged because of the hope of the promise made by God to our fathers,

7 а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!

to which our whole twelve tribes serving incessantly day and night hope to arrive; about which hope, O king, I am accused of Jews.

8 Ч ому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

Why should it be judged a thing incredible in your sight if God raises the dead?

9 П равда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,

I indeed myself thought that I ought to do much against the name of Jesus the Nazaraean.

10 щ о я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

Which also I did in Jerusalem, and myself shut up in prisons many of the saints, having received the authority from the chief priests; and when they were put to death I gave my vote.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

And often punishing them in all the synagogues, I compelled them to blaspheme. And, being exceedingly furious against them, I persecuted them even to cities out.

12 К оли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,

And when, in this, I was journeying to Damascus, with authority and power from the chief priests,

13 т о опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...

at mid-day, on the way, I saw, O king, a light above the brightness of the sun, shining from heaven round about me and those who were journeying with me.

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!

And, when we were all fallen to the ground, I heard a voice saying to me in the Hebrew tongue, Saul, Saul, why persecutest thou me? hard for thee to kick against goads.

15 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

And I said, Who art thou, Lord? And the Lord said, I am Jesus whom thou persecutest:

16 А ле підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

but rise up and stand on thy feet; for, for this purpose have I appeared to thee, to appoint thee to be a servant and a witness both of what thou hast seen, and of what I shall appear to thee in,

17 В изволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,

taking thee out from among the people, and the nations, to whom I send thee,

18 в ідкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

to open their eyes, that they may turn from darkness to light, and from the power of Satan to God, that they may receive remission of sins and inheritance among them that are sanctified by faith in me.

19 Ч ерез це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

Whereupon, king Agrippa, I was not disobedient to the heavenly vision;

20 а ле мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.

but have, first to those both in Damascus and Jerusalem, and to all the region of Judaea, and to the nations, announced that they should repent and turn to God, doing works worthy of repentance.

21 Ч ерез це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.

On account of these things the Jews, having seized me in the temple, attempted to lay hands on and destroy me.

22 А ле, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,

Having therefore met with help which is from God, I have stood firm unto this day, witnessing both to small and great, saying nothing else than those things which both the prophets and Moses have said should happen,

23 щ о має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

whether Christ should suffer; whether he first, through resurrection of dead, should announce light both to the people and to the nations.

24 К оли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!

And as he answered for his defence with these things, Festus says with a loud voice, Thou art mad, Paul; much learning turns thee to madness.

25 А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

But Paul said, I am not mad, most excellent Festus, but utter words of truth and soberness;

26 Ц ар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.

for the king is informed about these things, to whom also I speak with all freedom. For I am persuaded that of these things nothing is hidden from him; for this was not done in a corner.

27 Ч и віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.

King Agrippa, believest thou the prophets? I know that thou believest.

28 А гріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...

And Agrippa to Paul, In a little thou persuadest me to become a Christian.

29 А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...

And Paul, I would to God, both in little and in much, that not only thou, but all who have heard me this day, should become such as I also am, except these bonds.

30 І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.

And the king stood up, and the governor and Bernice, and those who sat with them,

31 І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!

and having gone apart, they spoke to one another saying, This man does nothing worthy of death or of bonds.

32 А гріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.

And Agrippa said to Festus, This man might have been let go if he had not appealed to Caesar.