1 П о цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

After this, Job opened his mouth and cursed his day.

2 І Йов заговорив та й сказав:

And Job answered and said,

3 Х ай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Let the day perish in which I was born, and the night that said, There is a man child conceived.

4 Н ехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

That day—let it be darkness, let not +God care for it from above, neither let light shine upon it:

5 Б одай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Let darkness and the shadow of death claim it; let clouds dwell upon it; let darkeners of the day terrify it.

6 О ця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

That night—let gloom seize upon it; let it not rejoice among the days of the year; let it not come into the number of the months.

7 Т ож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Behold, let that night be barren; let no joyful sound come therein;

8 Б одай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Let them curse it that curse the day, who are ready to rouse Leviathan;

9 Х ай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Let the stars of its twilight be dark; let it wait for light, and have none, neither let it see the eyelids of the dawn:

10 б о вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Because it shut not up the doors of the womb that bore me, and hid not trouble from mine eyes.

11 Ч ому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Wherefore did I not die from the womb,—come forth from the belly and expire?

12 Ч ого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Why did the knees meet me? and wherefore the breasts, that I should suck?

13 Б о тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

For now should I have lain down and been quiet; I should have slept: then had I been at rest,

14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

With kings and counsellors of the earth, who build desolate places for themselves,

15 а бо із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

Or with princes who had gold, who filled their houses with silver;

16 А бо чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Or as a hidden untimely birth I had not been; as infants that have not seen the light.

17 Т ам же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

There the wicked cease from troubling; and there the wearied are at rest.

18 р азом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

The prisoners together are at ease; they hear not the voice of the taskmaster.

19 М алий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

The small and great are there, and the bondman freed from his master.

20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Wherefore is light given to him that is in trouble, and life to those bitter of soul,

21 щ о вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Who long for death, and it not, and dig for it more than for hidden treasures;

22 т им, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Who rejoice even exultingly and are glad when they find the grave?—

23 м ужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

To the man whose way is hidden, and whom +God hath hedged in?

24 Б о зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

For my sighing cometh before my bread, and my groanings are poured out like the waters.

25 б о страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

For I feared a fear, and it hath come upon me, and that which I dreaded hath come to me.

26 Н е знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

I was not in safety, neither had I quietness, neither was I at rest, and trouble came.