1 П о цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

Después de esto, abrió Job su boca y maldijo su día.

2 І Йов заговорив та й сказав:

Exclamó, pues, Job y dijo:

3 Х ай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

«¡Perezca el día en que yo nací y la noche en que se dijo: “Un varón ha sido concebido!”

4 Н ехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Que aquel día se vuelva sombrío; que no cuide de él Dios desde arriba ni haya luz que sobre él resplandezca.

5 Б одай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Cúbranlo tinieblas y sombra de muerte, y repose sobre él nublado que lo haga horrible como día tenebroso.

6 О ця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

Apodérese de aquella noche la oscuridad; no sea contada entre los días del año ni entre en el número de los meses.

7 Т ож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

¡Ojalá fuera aquélla una noche solitaria, que no hubiera canción alguna en ella!

8 Б одай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Maldíganla los que maldicen el día, los que se aprestan a despertar a Leviatán.

9 Х ай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Oscurézcanse las estrellas del alba; que en vano espere la luz y no vea el parpadeo de la aurora,

10 б о вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

por cuanto no cerró las puertas del vientre donde yo estaba, ni escondió de mis ojos la miseria.

11 Ч ому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

»¿Por qué no morí yo en la matriz? ¿Por qué no expiré al salir del vientre?

12 Ч ого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

¿Por qué me recibieron las rodillas y unos pechos me dieron de mamar?

13 Б о тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

Ahora estaría yo muerto, y reposaría; dormiría, y tendría descanso

14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

junto a los reyes y consejeros de la tierra, los que para sí reconstruyen las ruinas;

15 а бо із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

o junto a los príncipes que poseían el oro y llenaban de plata sus casas.

16 А бо чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

¿Por qué no fui ocultado como un aborto, como los niños que nunca vieron la luz?

17 Т ам же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

Allí dejan de perturbar los malvados, y allí descansan los que perdieron sus fuerzas.

18 р азом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

Allí reposan también los cautivos y ya no oyen la voz del capataz.

19 М алий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

Allí están chicos y grandes; y el esclavo, libre ya de su amo.

20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

»¿Por qué darle luz al que sufre y vida a los de ánimo amargado;

21 щ о вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

a los que esperan la muerte, y no les llega, aunque la buscan más que a un tesoro;

22 т им, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

a los que se alegrarían sobremanera y se gozarían de hallar el sepulcro?

23 м ужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

¿Por qué dar vida al hombre que ignora su camino, al que Dios le cierra el paso?

24 Б о зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

Antes que mi pan, llega mi suspiro, y mis gemidos corren como el agua;

25 б о страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

porque me ha venido aquello que me espantaba, me ha acontecido lo que yo temía.

26 Н е знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

¡No he tenido paz, tranquilidad ni reposo, sino sólo turbación!»