1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

También les refirió Jesús una parábola sobre la necesidad de orar siempre y no desmayar,

2 г оворячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

diciendo: «Había en una ciudad un juez que ni temía a Dios ni respetaba a hombre.

3 У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

Había también en aquella ciudad una viuda, la cual venía a él diciendo: “Hazme justicia de mi adversario.”

4 А ле він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

Él no quiso por algún tiempo; pero después de esto dijo dentro de sí: “Aunque ni temo a Dios ni tengo respeto a hombre,

5 а ле через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

sin embargo, porque esta viuda me es molesta, le haré justicia, no sea que viniendo de continuo me agote la paciencia.”»

6 І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

Y dijo el Señor: «Oíd lo que dijo el juez injusto.

7 А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

¿Y acaso Dios no hará justicia a sus escogidos, que claman a él día y noche? ¿Se tardará en responderles?

8 К ажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

Os digo que pronto les hará justicia. Pero cuando venga el Hijo del hombre, ¿hallará fe en la tierra?» Parábola del fariseo y el publicano

9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

A unos que confiaban en sí mismos como justos y menospreciaban a los otros, dijo también esta parábola:

10 Д ва чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

«Dos hombres subieron al Templo a orar: uno era fariseo y el otro publicano.

11 Ф арисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

El fariseo, puesto en pie, oraba consigo mismo de esta manera: “Dios, te doy gracias porque no soy como los otros hombres: ladrones, injustos, adúlteros, ni aun como este publicano;

12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

ayuno dos veces a la semana, diezmo de todo lo que gano.”

13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

Pero el publicano, estando lejos, no quería ni aun alzar los ojos al cielo, sino que se golpeaba el pecho, diciendo: “Dios, sé propicio a mí, pecador.”

14 Г оворю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

Os digo que éste descendió a su casa justificado antes que el otro, porque cualquiera que se enaltece será humillado y el que se humilla será enaltecido.» Jesús bendice a los niños

15 Д о Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

Traían a él niños para que los tocara. Al verlo los discípulos, los reprendieron.

16 А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

Pero Jesús, llamándolos, dijo: —Dejad a los niños venir a mí y no se lo impidáis, porque de los tales es el reino de Dios.

17 П оправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

De cierto os digo que el que no recibe el reino de Dios como un niño, no entrará en él. El joven rico

18 І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

Un dignatario le preguntó, diciendo: —Maestro bueno, ¿qué haré para heredar la vida eterna?

19 І сус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

Jesús le dijo: —¿Por qué me llamas bueno? Nadie es bueno, sino sólo Dios.

20 З наєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

Los mandamientos sabes: “No adulterarás; no matarás; no hurtarás; no dirás falso testimonio; honra a tu padre y a tu madre.”

21 А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

Él dijo: —Todo esto lo he guardado desde mi juventud.

22 Я к почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

Al oír esto, Jesús le dijo: —Aún te falta una cosa: vende todo lo que tienes y dalo a los pobres, y tendrás tesoro en el cielo; y ven, sígueme.

23 А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

Entonces él, oyendo esto, se puso muy triste porque era muy rico.

24 Я к побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

Al ver Jesús que se había entristecido mucho, dijo: —¡Cuán difícilmente entrarán en el reino de Dios los que tienen riquezas!

25 Б о верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

Porque es más fácil que pase un camello por el ojo de una aguja que un rico entre en el reino de Dios.

26 Т і ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

Los que oyeron esto dijeron: —¿Quién, pues, podrá ser salvo?

27 А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

Él les dijo: —Lo que es imposible para los hombres, es posible para Dios.

28 І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

Entonces Pedro dijo: —Pues nosotros hemos dejado nuestras posesiones y te hemos seguido.

29 А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

Y él les dijo: —De cierto os digo que no hay nadie que haya dejado casa, o padres o hermanos o mujer o hijos, por el reino de Dios,

30 і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

que no haya de recibir mucho más en este tiempo, y en el siglo venidero la vida eterna. Jesús anuncia por tercera vez su muerte

31 І , взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

Tomando Jesús a los doce, les dijo: —Cuando lleguemos a Jerusalén se cumplirán todas las cosas escritas por los profetas acerca del Hijo del hombre,

32 Б о Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

pues será entregado a los gentiles, se burlarán de él, lo insultarán y le escupirán.

33 і , збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

Y después que lo hayan azotado, lo matarán; pero al tercer día resucitará.

34 Т а з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

Sin embargo, ellos nada comprendieron de estas cosas, porque esta palabra les era encubierta y no entendían lo que se les decía. Un ciego de Jericó recibe la vista

35 І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

Aconteció que, acercándose Jesús a Jericó, un ciego estaba sentado junto al camino mendigando,

36 А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

y al oír a la multitud que pasaba, preguntó qué era aquello.

37 А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

Le dijeron que pasaba Jesús nazareno.

38 І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Entonces gritó, diciendo: —¡Jesús, Hijo de David, ten misericordia de mí!

39 А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Los que iban delante lo reprendían para que callara; pero él gritaba aún más fuerte: —¡Hijo de David, ten misericordia de mí!

40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

Jesús entonces, deteniéndose, mandó traerlo a su presencia. Cuando llegó, le preguntó,

41 Щ о ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

diciendo: —¿Qué quieres que te haga? Y él dijo: —Señor, que reciba la vista.

42 І сус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

Jesús le dijo: —Recíbela, tu fe te ha salvado.

43 І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

Al instante recobró la vista, y lo seguía glorificando a Dios; y todo el pueblo, cuando vio aquello, dio alabanza a Dios.