1 К нига Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Palabras del Predicador, hijo de David, rey en Jerusalén.

2 Н аймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

«Vanidad de vanidades —dijo el Predicador—; vanidad de vanidades, todo es vanidad.»

3 Я ка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

¿Qué provecho obtiene el hombre de todo el trabajo con que se afana debajo del sol?

4 П окоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

Generación va y generación viene, pero la tierra siempre permanece.

5 І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

Sale el sol y se pone el sol, y se apresura a volver al lugar de donde se levanta.

6 В іє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

El viento sopla hacia el sur, luego gira hacia el norte; y girando sin cesar, de nuevo vuelve el viento a sus giros.

7 В сі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

Todos los ríos van al mar, pero el mar no se llena. Al lugar de donde los ríos vinieron, allí vuelven para correr de nuevo.

8 П овні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

Todas las cosas son fatigosas, más de lo que el hombre puede expresar. Nunca se sacia el ojo de ver ni el oído de oír.

9 Щ о було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

¿Qué es lo que fue? Lo mismo que será. ¿Qué es lo que ha sido hecho? Lo mismo que se hará, pues nada hay nuevo debajo del sol.

10 Б уває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

¿Acaso hay algo de que se pueda decir: «He aquí esto es nuevo»? Ya aconteció en los siglos que nos han precedido.

11 Н ема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

No queda memoria de lo que precedió, ni tampoco de lo que ha de suceder quedará memoria en los que vengan después. La experiencia del Predicador

12 Я , Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Yo, el Predicador, fui rey sobre Israel en Jerusalén.

13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

Me entregué de corazón a inquirir y a buscar con sabiduría sobre todo lo que se hace debajo del cielo; este penoso trabajo dio Dios a los hijos de los hombres para que se ocupen en él.

14 Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

Miré todas las obras que se hacen debajo del sol, y vi que todo ello es vanidad y aflicción de espíritu.

15 П окривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

Lo torcido no se puede enderezar, y con lo incompleto no puede contarse.

16 Г оворив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

Hablé yo en mi corazón, diciendo: «He aquí, yo me he engrandecido, y he crecido en sabiduría más que todos mis predecesores en Jerusalén, y mi corazón ha percibido mucha sabiduría y ciencia.»

17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

De corazón me dediqué a conocer la sabiduría, y también a entender las locuras y los desvaríos. Y supe que aun esto era aflicción de espíritu,

18 Б о при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

pues en la mucha sabiduría hay mucho sufrimiento; y quien añade ciencia, añade dolor.