1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Volvió Job a reanudar su discurso y dijo:

2 О , коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

«¡Quién me volviera como en los meses pasados, como en los días en que Dios me guardaba,

3 к оли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

cuando sobre mi cabeza hacía resplandecer su lámpara y a su luz caminaba yo en la oscuridad!

4 я к був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

¡Así fue en los días de mi juventud, cuando el favor de Dios protegía mi morada;

5 к оли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

cuando aún estaba conmigo el Omnipotente y mis hijos me rodeaban;

6 к оли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

cuando yo lavaba mis pies con leche y la piedra me derramaba ríos de aceite!

7 К оли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

Entonces yo salía a la puerta, a juicio, y en la plaza hacía preparar mi asiento.

8 я к тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

Al verme, los jóvenes se escondían, los ancianos se levantaban y permanecían en pie,

9 з верхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

los príncipes dejaban de hablar y se tapaban la boca con la mano,

10 х овався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

y la voz de los principales se apagaba y se les pegaba la lengua al paladar.

11 Б о яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

Entonces los que me oían me llamaban bienaventurado, y los que me veían testimoniaban a favor mío,

12 б о я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

porque yo libraba al pobre que clamaba y al huérfano que carecía de ayudador.

13 Б лагословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

La bendición venía sobre mí del que estaba a punto de perderse, y al corazón de la viuda yo procuraba alegría.

14 З одягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

Iba yo vestido de justicia, cubierto con ella; como manto y diadema era mi rectitud.

15 О чима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Yo era ojos para el ciego, pies para el cojo

16 Б ідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

y padre para los necesitados. De la causa que no entendía, me informaba con diligencia;

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

y quebrantaba los colmillos del inicuo; de sus dientes le hacía soltar la presa.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Decía yo: “En mi nido moriré. Como arena multiplicaré mis días.”

19 д ля води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

Mi raíz estaba abierta junto a las aguas, en mis ramas permanecía el rocío,

20 М оя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

mi honra se renovaba en mí y mi arco se fortalecía en mi mano.

21 М ене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

»Los que me escuchaban, esperaban callados mi consejo;

22 П о слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

tras mi palabra no replicaban, pues mi razón destilaba sobre ellos.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Me esperaban como a la lluvia; abrían su boca como a la lluvia tardía.

24 К оли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Si me reía con ellos, no se lo creían; pero no dejaban que se apagara la luz de mi rostro.

25 В ибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Yo les indicaba su camino y me sentaba entre ellos como el jefe. Vivía como un rey en medio de su ejército, o como el que consuela a los que lloran.