1 А Йов відповів та й сказав:

Respondió entonces Job y dijo:

2 К оли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

«¡Ojalá pudieran pesarse mi queja y mi tormento, y fueran igualmente puestos en la balanza!

3 т о тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Pesarían ahora más que la arena del mar. Por eso mis palabras han sido precipitadas,

4 Б о в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

porque se me han clavado las flechas del Todopoderoso, su veneno lo ha bebido mi espíritu y los terrores de Dios combaten contra mí.

5 Ч и дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

¿Acaso gime el asno montés si está junto a la hierba? ¿Acaso muge el buey cuando está junto a su pasto?

6 Ч и без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

¿Acaso se come sin sal lo desabrido o tiene sabor la clara del huevo?

7 Ч ого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Las cosas que yo ni siquiera quería tocar son ahora mi alimento.

8 О , коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

»¡Quién me concediera que se cumpliese mi petición, que Dios me otorgara lo que anhelo:

9 О , коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

que agradara a Dios destruirme, que soltara su mano y acabara conmigo!

10 т о була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Sería entonces mi consuelo, cuando el dolor me asaltara sin tregua, no haber renegado de las palabras del Santo.

11 Я ка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

¿Cuál es mi fuerza para seguir esperando? ¿Cuál es mi fin para seguir teniendo paciencia?

12 Ч и сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

¿Soy acaso tan fuerte como las piedras? ¿Es mi carne como el bronce?

13 Ч и не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

¿No es cierto que ni aun a mí mismo me puedo valer y que carezco de todo auxilio?

14 Д ля того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

El que sufre es consolado por su compañero, incluso aquel que abandona el temor del Omnipotente.

15 Б рати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Pero mis hermanos me han traicionado; han pasado como un torrente, como las corrientes impetuosas

16 т емніші від льоду вони, в них ховається сніг.

que bajan turbias por el deshielo y mezcladas con la nieve,

17 К оли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

que al tiempo del calor se secan, y al calentarse desaparecen en su cauce.

18 К аравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Los caminantes se apartan de su rumbo y se pierden en el desierto.

19 К аравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Las buscan las caravanas de Temán, y los caminantes de Sabá esperan en ellas;

20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

pero se frustra su esperanza al venir hasta ellas y verse defraudados.

21 Т ак і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Ahora, ciertamente como ellas sois vosotros, pues habéis visto el horror y tenéis miedo.

22 Ч и я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

¿Es que yo os he dicho: “Traedme algo, y pagad por mí de vuestra hacienda”,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

o “Libradme de manos del opresor, y redimidme del poder de los violentos”?

24 Н авчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

»Instruidme, y yo callaré; hacedme entender en qué he errado.

25 Я кі гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

¡Cuán provechosas son las palabras rectas! Pero ¿qué reprocha vuestra censura?

26 Ч и ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

¿Pretendéis censurar las palabras y los discursos de un desesperado, que son como el viento?

27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Vosotros os arrojáis sobre el huérfano y caváis una fosa para vuestro amigo.

28 Т а звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

»Ahora, pues, si queréis, miradme, y ved si estoy mintiendo ante vosotros.

29 В ерніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Consideradlo ahora de nuevo, y no haya maldad; volved a considerar mi justicia en esto.

30 Х іба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

¿Es que hay iniquidad en mi lengua, o acaso no puede mi paladar discernir lo malo?