1 А Йов відповів та й сказав:

Respondió entonces Job, y dijo:

2 К оли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Oh, que pesasen justamente mi queja y mi tormento, Y se alzasen igualmente en balanza!

3 т о тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Porque pesarían ahora más que la arena del mar; Por eso mis palabras han sido precipitadas.

4 Б о в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Porque las saetas del Todopoderoso están en mí, Cuyo veneno bebe mi espíritu; Y terrores de Dios me combaten.

5 Ч и дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

¿Acaso gime el asno montés junto a la hierba? ¿Muge el buey junto a su pasto?

6 Ч и без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

¿Se comerá lo desabrido sin sal? ¿Habrá gusto en la clara del huevo?

7 Ч ого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Las cosas que mi alma no quería tocar, Son ahora mi alimento.

8 О , коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Quién me diera que viniese mi petición, Y que me otorgase Dios lo que anhelo,

9 О , коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Y que agradara a Dios quebrantarme; Que soltara su mano, y acabara conmigo!

10 т о була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Sería aún mi consuelo, Si me asaltase con dolor sin dar más tregua, Que yo no he escondido las palabras del Santo.

11 Я ка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

¿Cuál es mi fuerza para esperar aún? ¿Y cuál mi fin para que tenga aún paciencia?

12 Ч и сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

¿Es mi fuerza la de las piedras, O es mi carne de bronce?

13 Ч и не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

¿No es así que ni aun a mí mismo me puedo valer, Y que todo auxilio me ha faltado?

14 Д ля того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

El atribulado es consolado por su compañero; Aun aquel que abandona el temor del Omnipotente.

15 Б рати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Pero mis hermanos me traicionaron como un torrente; Pasan como corrientes impetuosas

16 т емніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Que están escondidas por la helada, Y encubiertas por la nieve;

17 К оли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Que al tiempo del calor son deshechas, Y al calentarse, desaparecen de su lugar;

18 К аравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Se apartan de la senda de su rumbo, Van menguando, y se pierden.

19 К аравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Miraron los caminantes de Temán, Los caminantes de Sabá esperaron en ellas;

20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Pero fueron avergonzados por su esperanza; Porque vinieron hasta ellas, y se hallaron confusos.

21 Т ак і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Ahora ciertamente como ellas sois vosotros; Pues habéis visto el tormento, y teméis.

22 Ч и я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

¿Os he dicho yo: Traedme, Y pagad por mí de vuestra hacienda;

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Libradme de la mano del opresor, Y redimidme del poder de los violentos?

24 Н авчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Enseñadme, y yo callaré; Hacedme entender en qué he errado.

25 Я кі гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Cuán eficaces son las palabras rectas! Pero ¿qué reprende la censura vuestra?

26 Ч и ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

¿Pensáis censurar palabras, Y los discursos de un desesperado, que son como el viento?

27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

También os arrojáis sobre el huérfano, Y caváis un hoyo para vuestro amigo.

28 Т а звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Ahora, pues, si queréis, miradme, Y ved si digo mentira delante de vosotros.

29 В ерніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Volved ahora, y no haya iniquidad; Volved aún a considerar mi justicia en esto.

30 Х іба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

¿Hay iniquidad en mi lengua? ¿Acaso no puede mi paladar discernir las cosas inicuas?