1 І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

Sucedió un día, que enseñando Jesús al pueblo en el templo, y anunciando el evangelio, llegaron los principales sacerdotes y los escribas, con los ancianos,

2 т а й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

y le hablaron diciendo: Dinos: ¿con qué autoridad haces estas cosas? ¿o quién es el que te ha dado esta autoridad?

3 І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Respondiendo Jesús, les dijo: Os haré yo también una pregunta; respondedme:

4 І ванове хрищення з неба було, чи від людей?

El bautismo de Juan, ¿era del cielo, o de los hombres?

5 В они ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

Entonces ellos discutían entre sí, diciendo: Si decimos, del cielo, dirá: ¿Por qué, pues, no le creísteis?

6 А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

Y si decimos, de los hombres, todo el pueblo nos apedreará; porque están persuadidos de que Juan era profeta.

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

Y respondieron que no sabían de dónde fuese.

8 А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

Entonces Jesús les dijo: Yo tampoco os diré con qué autoridad hago estas cosas. Los labradores malvados (Mt. 21. 33-44; Mr. 12. 1-11)

9 І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

Comenzó luego a decir al pueblo esta parábola: Un hombre plantó una viña, la arrendó a labradores, y se ausentó por mucho tiempo.

10 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

Y a su tiempo envió un siervo a los labradores, para que le diesen del fruto de la viña; pero los labradores le golpearon, y le enviaron con las manos vacías.

11 І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

Volvió a enviar otro siervo; mas ellos a éste también, golpeado y afrentado, le enviaron con las manos vacías.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Volvió a enviar un tercer siervo; mas ellos también a éste echaron fuera, herido.

13 С казав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Entonces el señor de la viña dijo: ¿Qué haré? Enviaré a mi hijo amado; quizá cuando le vean a él, le tendrán respeto.

14 В инарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

Mas los labradores, al verle, discutían entre sí, diciendo: Este es el heredero; venid, matémosle, para que la heredad sea nuestra.

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

Y le echaron fuera de la viña, y le mataron. ¿Qué, pues, les hará el señor de la viña?

16 В ін прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

Vendrá y destruirá a estos labradores, y dará su viña a otros. Cuando ellos oyeron esto, dijeron:!! Dios nos libre!

17 А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Pero él, mirándolos, dijo: ¿Qué, pues, es lo que está escrito: La piedra que desecharon los edificadores Ha venido a ser cabeza del ángulo? m

18 К ожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Todo el que cayere sobre aquella piedra, será quebrantado; mas sobre quien ella cayere, le desmenuzará. La cuestión del tributo (Mt. 21. 45-46; 22. 15-22; Mr. 12. 12-17)

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

Procuraban los principales sacerdotes y los escribas echarle mano en aquella hora, porque comprendieron que contra ellos había dicho esta parábola; pero temieron al pueblo.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

Y acechándole enviaron espías que se simulasen justos, a fin de sorprenderle en alguna palabra, para entregarle al poder y autoridad del gobernador.

21 І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Y le preguntaron, diciendo: Maestro, sabemos que dices y enseñas rectamente, y que no haces acepción de persona, sino que enseñas el camino de Dios con verdad.

22 Ч и годиться давати податок для кесаря, чи ні?

¿Nos es lícito dar tributo a César, o no?

23 З наючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Mas él, comprendiendo la astucia de ellos, les dijo: ¿Por qué me tentáis?

24 П окажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

Mostradme la moneda. ¿De quién tiene la imagen y la inscripción? Y respondiendo dijeron: De César.

25 А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

Entonces les dijo: Pues dad a César lo que es de César, y a Dios lo que es de Dios.

26 І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

Y no pudieron sorprenderle en palabra alguna delante del pueblo, sino que maravillados de su respuesta, callaron. La pregunta sobre la resurrección (Mt. 22. 23-33; Mr. 12. 18-27)

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

Llegando entonces algunos de los saduceos, los cuales niegan haber resurrección, le preguntaron,

28 т а сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

diciendo: Maestro, Moisés nos escribió: Si el hermano de alguno muriere teniendo mujer, y no dejare hijos, que su hermano se case con ella, y levante descendencia a su hermano.

29 Б уло ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Hubo, pues, siete hermanos; y el primero tomó esposa, y murió sin hijos.

30 І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

Y la tomó el segundo, el cual también murió sin hijos.

31 І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

La tomó el tercero, y así todos los siete, y murieron sin dejar descendencia.

32 А по всіх умерла й жінка.

Finalmente murió también la mujer.

33 А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

En la resurrección, pues, ¿de cuál de ellos será mujer, ya que los siete la tuvieron por mujer?

34 І сус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

Entonces respondiendo Jesús, les dijo: Los hijos de este siglo se casan, y se dan en casamiento;

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

mas los que fueren tenidos por dignos de alcanzar aquel siglo y la resurrección de entre los muertos, ni se casan, ni se dan en casamiento.

36 н і вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

Porque no pueden ya más morir, pues son iguales a los ángeles, y son hijos de Dios, al ser hijos de la resurrección.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

Pero en cuanto a que los muertos han de resucitar, aun Moisés lo enseñó en el pasaje de la zarza, cuando llama al Señor, Dios de Abraham, Dios de Isaac y Dios de Jacob.

38 Б ог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Porque Dios no es Dios de muertos, sino de vivos, pues para él todos viven.

39 Д ехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

Respondiéndole algunos de los escribas, dijeron: Maestro, bien has dicho.

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

Y no osaron preguntarle nada más. ¿De quién es hijo el Cristo? (Mt. 22. 41-46; Mr. 12. 35-37)

41 І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

Entonces él les dijo: ¿Cómo dicen que el Cristo es hijo de David?

42 Т аж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

Pues el mismo David dice en el libro de los Salmos: Dijo el Señor a mi Señor: Siéntate a mi diestra,

43 п оки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Hasta que ponga a tus enemigos por estrado de tus pies.

44 О тже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

David, pues, le llama Señor; ¿cómo entonces es su hijo? Jesús acusa a los escribas (Mt. 23. 1-36; Mr. 12. 38-40; Lc. 11. 37-54)

45 І , як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

Y oyéndole todo el pueblo, dijo a sus discípulos:

46 С тережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

Guardaos de los escribas, que gustan de andar con ropas largas, y aman las salutaciones en las plazas, y las primeras sillas en las sinagogas, y los primeros asientos en las cenas;

47 щ о вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

que devoran las casas de las viudas, y por pretexto hacen largas oraciones; éstos recibirán mayor condenación.