1 І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

Now it happened on one of those days, as He taught the people in the temple and preached the gospel, that the chief priests and the scribes, together with the elders, confronted Him

2 т а й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

and spoke to Him, saying, “Tell us, by what authority are You doing these things? Or who is he who gave You this authority?”

3 І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

But He answered and said to them, “I also will ask you one thing, and answer Me:

4 І ванове хрищення з неба було, чи від людей?

The baptism of John—was it from heaven or from men?”

5 В они ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

And they reasoned among themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ He will say, ‘Why then did you not believe him?’

6 А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are persuaded that John was a prophet.”

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

So they answered that they did not know where it was from.

8 А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

And Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.” The Parable of the Wicked Vinedressers

9 І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

Then He began to tell the people this parable: “A certain man planted a vineyard, leased it to vinedressers, and went into a far country for a long time.

10 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

Now at vintage-time he sent a servant to the vinedressers, that they might give him some of the fruit of the vineyard. But the vinedressers beat him and sent him away empty-handed.

11 І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

Again he sent another servant; and they beat him also, treated him shamefully, and sent him away empty-handed.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

And again he sent a third; and they wounded him also and cast him out.

13 С казав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

“Then the owner of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my beloved son. Probably they will respect him when they see him.’

14 В инарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

But when the vinedressers saw him, they reasoned among themselves, saying, ‘This is the heir. Come, let us kill him, that the inheritance may be ours.’

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

So they cast him out of the vineyard and killed him. Therefore what will the owner of the vineyard do to them?

16 В ін прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

He will come and destroy those vinedressers and give the vineyard to others.” And when they heard it they said, “Certainly not!”

17 А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Then He looked at them and said, “What then is this that is written: ‘The stone which the builders rejected Has become the chief cornerstone’?

18 К ожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Whoever falls on that stone will be broken; but on whomever it falls, it will grind him to powder.”

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

And the chief priests and the scribes that very hour sought to lay hands on Him, but they feared the people —for they knew He had spoken this parable against them. The Pharisees: Is It Lawful to Pay Taxes to Caesar?

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

So they watched Him, and sent spies who pretended to be righteous, that they might seize on His words, in order to deliver Him to the power and the authority of the governor.

21 І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Then they asked Him, saying, “Teacher, we know that You say and teach rightly, and You do not show personal favoritism, but teach the way of God in truth:

22 Ч и годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Is it lawful for us to pay taxes to Caesar or not?”

23 З наючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

But He perceived their craftiness, and said to them, “Why do you test Me?

24 П окажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

Show Me a denarius. Whose image and inscription does it have?” They answered and said, “Caesar’s.”

25 А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

And He said to them, “Render therefore to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”

26 І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

But they could not catch Him in His words in the presence of the people. And they marveled at His answer and kept silent. The Sadducees: What About the Resurrection?

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

Then some of the Sadducees, who deny that there is a resurrection, came to Him and asked Him,

28 т а сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

saying: “Teacher, Moses wrote to us that if a man’s brother dies, having a wife, and he dies without children, his brother should take his wife and raise up offspring for his brother.

29 Б уло ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Now there were seven brothers. And the first took a wife, and died without children.

30 І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

And the second took her as wife, and he died childless.

31 І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

Then the third took her, and in like manner the seven also; and they left no children, and died.

32 А по всіх умерла й жінка.

Last of all the woman died also.

33 А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Therefore, in the resurrection, whose wife does she become? For all seven had her as wife.”

34 І сус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

Jesus answered and said to them, “The sons of this age marry and are given in marriage.

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

But those who are counted worthy to attain that age, and the resurrection from the dead, neither marry nor are given in marriage;

36 н і вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

nor can they die anymore, for they are equal to the angels and are sons of God, being sons of the resurrection.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

But even Moses showed in the burning bush passage that the dead are raised, when he called the Lord ‘the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’

38 Б ог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

For He is not the God of the dead but of the living, for all live to Him.”

39 Д ехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

Then some of the scribes answered and said, “Teacher, You have spoken well.”

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

But after that they dared not question Him anymore. Jesus: How Can David Call His Descendant Lord?

41 І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

And He said to them, “How can they say that the Christ is the Son of David?

42 Т аж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

Now David himself said in the Book of Psalms: ‘The Lord said to my Lord, “Sit at My right hand,

43 п оки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Till I make Your enemies Your footstool.”’

44 О тже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

Therefore David calls Him ‘Lord’; how is He then his Son?” Beware of the Scribes

45 І , як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

Then, in the hearing of all the people, He said to His disciples,

46 С тережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

“Beware of the scribes, who desire to go around in long robes, love greetings in the marketplaces, the best seats in the synagogues, and the best places at feasts,

47 щ о вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers. These will receive greater condemnation.”