1 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.

And the Lord visited Sarah as He had said, and the Lord did for Sarah as He had spoken.

2 І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.

For Sarah conceived and bore Abraham a son in his old age, at the set time of which God had spoken to him.

3 І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.

And Abraham called the name of his son who was born to him—whom Sarah bore to him—Isaac.

4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.

Then Abraham circumcised his son Isaac when he was eight days old, as God had commanded him.

5 А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.

Now Abraham was one hundred years old when his son Isaac was born to him.

6 І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене.

And Sarah said, “God has made me laugh, and all who hear will laugh with me.”

7 І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його.

She also said, “Who would have said to Abraham that Sarah would nurse children? For I have borne him a son in his old age.” Hagar and Ishmael Depart

8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.

So the child grew and was weaned. And Abraham made a great feast on the same day that Isaac was weaned.

9 І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.

And Sarah saw the son of Hagar the Egyptian, whom she had borne to Abraham, scoffing.

10 І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком.

Therefore she said to Abraham, “Cast out this bondwoman and her son; for the son of this bondwoman shall not be heir with my son, namely with Isaac.”

11 А ле ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.

And the matter was very displeasing in Abraham’s sight because of his son.

12 І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.

But God said to Abraham, “Do not let it be displeasing in your sight because of the lad or because of your bondwoman. Whatever Sarah has said to you, listen to her voice; for in Isaac your seed shall be called.

13 І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.

Yet I will also make a nation of the son of the bondwoman, because he is your seed.”

14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.

So Abraham rose early in the morning, and took bread and a skin of water; and putting it on her shoulder, he gave it and the boy to Hagar, and sent her away. Then she departed and wandered in the Wilderness of Beersheba.

15 І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.

And the water in the skin was used up, and she placed the boy under one of the shrubs.

16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.

Then she went and sat down across from him at a distance of about a bowshot; for she said to herself, “Let me not see the death of the boy.” So she sat opposite him, and lifted her voice and wept.

17 І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, Аґаро? Не бійс, бо почув Бог голос хлопц, де він там.

And God heard the voice of the lad. Then the angel of God called to Hagar out of heaven, and said to her, “What ails you, Hagar? Fear not, for God has heard the voice of the lad where he is.

18 У стань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його.

Arise, lift up the lad and hold him with your hand, for I will make him a great nation.”

19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.

Then God opened her eyes, and she saw a well of water. And she went and filled the skin with water, and gave the lad a drink.

20 І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.

So God was with the lad; and he grew and dwelt in the wilderness, and became an archer.

21 І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.

He dwelt in the Wilderness of Paran; and his mother took a wife for him from the land of Egypt. A Covenant with Abimelech

22 І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш!

And it came to pass at that time that Abimelech and Phichol, the commander of his army, spoke to Abraham, saying, “God is with you in all that you do.

23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш.

Now therefore, swear to me by God that you will not deal falsely with me, with my offspring, or with my posterity; but that according to the kindness that I have done to you, you will do to me and to the land in which you have dwelt.”

24 І сказав Авраам: Я присягаю!

And Abraham said, “I will swear.”

25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.

Then Abraham rebuked Abimelech because of a well of water which Abimelech’s servants had seized.

26 І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні.

And Abimelech said, “I do not know who has done this thing; you did not tell me, nor had I heard of it until today.”

27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову.

So Abraham took sheep and oxen and gave them to Abimelech, and the two of them made a covenant.

28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.

And Abraham set seven ewe lambs of the flock by themselves.

29 І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?

Then Abimelech asked Abraham, “What is the meaning of these seven ewe lambs which you have set by themselves?”

30 А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю.

And he said, “You will take these seven ewe lambs from my hand, that they may be my witness that I have dug this well.”

31 Т ому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.

Therefore he called that place Beersheba, because the two of them swore an oath there.

32 І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.

Thus they made a covenant at Beersheba. So Abimelech rose with Phichol, the commander of his army, and they returned to the land of the Philistines.

33 А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного.

Then Abraham planted a tamarisk tree in Beersheba, and there called on the name of the Lord, the Everlasting God.

34 І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.

And Abraham stayed in the land of the Philistines many days.