1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:

Again, in the ninth year, in the tenth month, on the tenth day of the month, the word of the Lord came to me, saying,

2 С ину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.

“Son of man, write down the name of the day, this very day—the king of Babylon started his siege against Jerusalem this very day.

3 І розкажи притчу на дім ворохобности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла, пристав та й налий води в нього.

And utter a parable to the rebellious house, and say to them, ‘Thus says the Lord God: “Put on a pot, set it on, And also pour water into it.

4 П овкладай його кусні до нього, усякий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни кістками добірними.

Gather pieces of meat in it, Every good piece, The thigh and the shoulder. Fill it with choice cuts;

5 В ізьми добірніше з отари, розклади під ним дрова, звари його кусні, і щоб у ньому зварилися кості його.

Take the choice of the flock. Also pile fuel bones under it, Make it boil well, And let the cuts simmer in it.”

6 Т ому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, котлові, що іржа його в ньому, і що його іржа не сходить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок!

‘Therefore thus says the Lord God: “Woe to the bloody city, To the pot whose scum is in it, And whose scum is not gone from it! Bring it out piece by piece, On which no lot has fallen.

7 К ров бо його серед нього, він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.

For her blood is in her midst; She set it on top of a rock; She did not pour it on the ground, To cover it with dust.

8 Щ об лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була.

That it may raise up fury and take vengeance, I have set her blood on top of a rock, That it may not be covered.”

9 Т ому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, збільшу огнище й Я!

‘Therefore thus says the Lord God: “Woe to the bloody city! I too will make the pyre great.

10 П ідклади дров, розпали цей огонь, довари м'ясо, і вилий росіл, а кості хай спалені будуть.

Heap on the wood, Kindle the fire; Cook the meat well, Mix in the spices, And let the cuts be burned up.

11 І постав його порожнім на вугілля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпалилась, і щоб розтопилась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.

“Then set the pot empty on the coals, That it may become hot and its bronze may burn, That its filthiness may be melted in it, That its scum may be consumed.

12 У весь труд надармо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа, в огонь його з його іржею!

She has grown weary with lies, And her great scum has not gone from her. Let her scum be in the fire!

13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчистишся, аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі.

In your filthiness is lewdness. Because I have cleansed you, and you were not cleansed, You will not be cleansed of your filthiness anymore, Till I have caused My fury to rest upon you.

14 Я , Господь, це казав, і надійде воно! І зроблю, не звільню, і не змилуюся, за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе, це Господь Бог промовляє!

I, the Lord, have spoken it; It shall come to pass, and I will do it; I will not hold back, Nor will I spare, Nor will I relent; According to your ways And according to your deeds They will judge you,” Says the Lord God.’” The Prophet’s Wife Dies

15 І було мені слово Господнє таке:

Also the word of the Lord came to me, saying,

16 С ину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя.

“Son of man, behold, I take away from you the desire of your eyes with one stroke; yet you shall neither mourn nor weep, nor shall your tears run down.

17 С тогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба.

Sigh in silence, make no mourning for the dead; bind your turban on your head, and put your sandals on your feet; do not cover your lips, and do not eat man’s bread of sorrow. ”

18 І говорив я до народу рано, а ввечері померла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.

So I spoke to the people in the morning, and at evening my wife died; and the next morning I did as I was commanded.

19 І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що це нам таке, що ти робиш?

And the people said to me, “Will you not tell us what these things signify to us, that you behave so?”

20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:

Then I answered them, “The word of the Lord came to me, saying,

21 С кажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча...

‘Speak to the house of Israel, “Thus says the Lord God: ‘Behold, I will profane My sanctuary, your arrogant boast, the desire of your eyes, the delight of your soul; and your sons and daughters whom you left behind shall fall by the sword.

22 І ви зробите, як зробив я: вусів не закриєте, і хліба жалобного не будете їсти...

And you shall do as I have done; you shall not cover your lips nor eat man’s bread of sorrow.

23 А прикраси ваші будуть на ваших головах, і взуття ваше на ваших ногах, не будете голосити, і не будете плакати, а будете сохнути через свої гріхи, і будете стогнати один до одного...

Your turbans shall be on your heads and your sandals on your feet; you shall neither mourn nor weep, but you shall pine away in your iniquities and mourn with one another.

24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, будете робити і ви. І коли те прийде, то пізнаєте ви, що Я Господь Бог.

Thus Ezekiel is a sign to you; according to all that he has done you shall do; and when this comes, you shall know that I am the Lord God.’”

25 А ти, сину людський, того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, утіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх,

‘And you, son of man— will it not be in the day when I take from them their stronghold, their joy and their glory, the desire of their eyes, and that on which they set their minds, their sons and their daughters:

26 т ого дня прийде до тебе врятований, щоб сповістити про це в твої вуха.

that on that day one who escapes will come to you to let you hear it with your ears?

27 Ц ього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим, і будеш говорити, і не будеш уже німий, і станеш для них знаком. І пізнають, що Я Господь!

On that day your mouth will be opened to him who has escaped; you shall speak and no longer be mute. Thus you will be a sign to them, and they shall know that I am the Lord.’”