1 Ч ого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Why do the nations rage, And the people plot a vain thing?

2 З емні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

The kings of the earth set themselves, And the rulers take counsel together, Against the Lord and against His Anointed, saying,

3 П озриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

“Let us break Their bonds in pieces And cast away Their cords from us.”

4 А ле Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

He who sits in the heavens shall laugh; The Lord shall hold them in derision.

5 В ін тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Then He shall speak to them in His wrath, And distress them in His deep displeasure:

6 Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

“Yet I have set My King On My holy hill of Zion.”

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

“I will declare the decree: The Lord has said to Me, ‘You are My Son, Today I have begotten You.

8 Ж адай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Ask of Me, and I will give You The nations for Your inheritance, And the ends of the earth for Your possession.

9 Т и їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

You shall break them with a rod of iron; You shall dash them to pieces like a potter’s vessel.’”

10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Now therefore, be wise, O kings; Be instructed, you judges of the earth.

11 С лужіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Serve the Lord with fear, And rejoice with trembling.

12 Ш ануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Kiss the Son, lest He be angry, And you perish in the way, When His wrath is kindled but a little. Blessed are all those who put their trust in Him.