1 Ч ого то племена бунтують, а народи задумують марне?

¿Por qué se sublevan las naciones, Y los pueblos traman cosas vanas ?

2 З емні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Se levantan los reyes de la tierra, Y los gobernantes traman unidos Contra el Señor y contra Su Ungido, diciendo:

3 П озриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

“¡Rompamos Sus cadenas Y echemos de nosotros Sus cuerdas!”

4 А ле Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

El que se sienta como Rey en los cielos se ríe, El Señor se burla de ellos.

5 В ін тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Luego les hablará en Su ira, Y en Su furor los aterrará, diciendo:

6 Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

“Pero Yo mismo he consagrado a Mi Rey Sobre Sion, Mi santo monte.”

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

“Ciertamente anunciaré el decreto del Señor Que me dijo: ‘Mi Hijo eres Tú, Yo Te he engendrado hoy.

8 Ж адай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Pídeme, y Te daré las naciones como herencia Tuya, Y como posesión Tuya los confines de la tierra.

9 Т и їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Tú los quebrantarás con vara de hierro; Los desmenuzarás como vaso de alfarero.’”

10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Ahora pues, oh reyes, muestren discernimiento; Reciban amonestación, oh jueces de la tierra.

11 С лужіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Adoren al Señor con reverencia, Y alégrense con temblor.

12 Ш ануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Honren al Hijo para que no se enoje y perezcan en el camino, Pues puede inflamarse de repente Su ira. ¡Cuán bienaventurados son todos los que en El se refugian!