1 Д ля дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

Oigan esto, pueblos todos; Escuchen, habitantes todos del mundo,

2 ( 49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

Tanto humildes como encumbrados, Ricos y pobres juntos.

3 ( 49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

Mi boca hablará sabiduría, Y la meditación de mi corazón será entendimiento.

4 ( 49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

Inclinaré al proverbio mi oído, Con el arpa declararé mi enigma.

5 ( 49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

¿Por qué he de temer en los días de adversidad Cuando la iniquidad de mis enemigos me rodee,

6 ( 49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

De los que confían en sus bienes Y se jactan de la abundancia de sus riquezas?

7 ( 49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

Nadie puede en manera alguna redimir a su hermano, Ni dar a Dios rescate por él,

8 ( 49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

Porque la redención de su alma es muy costosa, Y debe abandonar el intento para siempre,

9 ( 49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

Para que viva eternamente, Para que no vea corrupción.

10 ( 49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

Porque él ve que aun los sabios mueren; El torpe y el necio perecen de igual manera, Y dejan sus riquezas a otros.

11 ( 49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

Su íntimo pensamiento es que sus casas serán eternas, Y sus moradas por todas las generaciones; A sus tierras han dado sus nombres.

12 ( 49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

Pero el hombre, en su vanagloria, no permanecerá; Es como las bestias que perecen.

13 ( 49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

Este es el camino de los insensatos, Y de los que después de ellos aprueban sus palabras. (Selah)

14 ( 49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

Como ovejas son destinados para el Seol, La muerte los pastoreará, Los rectos los regirán por la mañana; Su forma será para que el Seol la consuma, De modo que no tienen morada.

15 ( 49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

Pero Dios redimirá mi alma del poder del Seol, Pues El me recibirá. (Selah)

16 ( 49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

No temas cuando alguien se enriquece, Cuando la gloria de su casa aumenta;

17 ( 49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

Porque nada se llevará cuando muera, Ni su gloria descenderá con él.

18 ( 49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

Aunque mientras viva, a sí mismo se felicite (y aunque los hombres te alaben cuando prosperes),

19 ( 49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

Irá a reunirse con la generación de sus padres, Quienes nunca verán la luz.

20 ( 49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

El hombre en su vanagloria, pero sin entendimiento, Es como las bestias que perecen.