1 Д ля дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

(Ein Psalm der Kinder Korah, vorzusingen.) Höret zu, alle Völker; merket auf, alle, die in dieser Zeit leben,

2 ( 49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

beide, gemeiner Mann und Herren, beide, reich und arm, miteinander!

3 ( 49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

Mein Mund soll von Weisheit reden und mein Herz von Verstand sagen.

4 ( 49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

Ich will einem Spruch mein Ohr neigen und kundtun mein Rätsel beim Klange der Harfe.

5 ( 49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

Warum sollte ich mich fürchten in bösen Tagen, wenn mich die Missetat meiner Untertreter umgibt,

6 ( 49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

die sich verlassen auf ihr Gut und trotzen auf ihren großen Reichtum?

7 ( 49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

Kann doch einen Bruder niemand erlösen noch ihn Gott versöhnen

8 ( 49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

(denn es kostet zuviel, eine Seele zu erlösen; man muß es anstehen lassen ewiglich),

9 ( 49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

daß er fortlebe immerdar und die Grube nicht sehe.

10 ( 49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

Denn man wird sehen, daß die Weisen sterben sowohl als die Toren und Narren umkommen und müssen ihr Gut andern lassen.

11 ( 49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

Das ist ihr Herz, daß ihre Häuser währen immerdar, ihre Wohnungen bleiben für und für; und haben große Ehre auf Erden.

12 ( 49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

Dennoch kann ein Mensch nicht bleiben in solchem Ansehen, sondern muß davon wie ein Vieh.

13 ( 49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

Dies ihr Tun ist eitel Torheit; doch loben's ihre Nachkommen mit ihrem Munde. (Sela.)

14 ( 49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

Sie liegen in der Hölle wie Schafe, der Tod weidet sie; aber die Frommen werden gar bald über sie herrschen, und ihr Trotz muß vergehen; in der Hölle müssen sie bleiben.

15 ( 49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

Aber Gott wird meine Seele erlösen aus der Hölle Gewalt; denn er hat mich angenommen. (Sela.)

16 ( 49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

Laß dich's nicht irren, ob einer reich wird, ob die Herrlichkeit seines Hauses groß wird.

17 ( 49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

Denn er wird nichts in seinem Sterben mitnehmen, und seine Herrlichkeit wird ihm nicht nachfahren.

18 ( 49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

Er tröstet sich wohl dieses guten Lebens, und man preiset's, wenn einer sich gütlich tut;

19 ( 49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

aber doch fahren sie ihren Vätern nach und sehen das Licht nimmermehr.

20 ( 49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

Kurz, wenn ein Mensch in Ansehen ist und hat keinen Verstand, so fährt er davon wie ein Vieh.