1 Ж иття моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

Meine Seele verdrießt mein Leben; ich will meiner Klage bei mir ihren Lauf lassen und reden in der Betrübnis meiner Seele

2 С кажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

und zu Gott sagen: Verdamme mich nicht! laß mich wissen, warum du mit mir haderst.

3 Ч и це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

Gefällt dir's, daß du Gewalt tust und mich verwirfst, den deine Hände gemacht haben, und bringst der Gottlosen Vornehmen zu Ehren?

4 Х іба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

Hast du denn auch fleischliche Augen, oder siehst du, wie ein Mensch sieht?

5 Х іба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

Oder ist deine Zeit wie eines Menschen Zeit, oder deine Jahre wie eines Mannes Jahre?

6 щ о шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

daß du nach einer Missetat fragest und suchest meine Sünde,

7 х оч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

so du doch weißt wie ich nicht gottlos sei, so doch niemand ist, der aus deiner Hand erretten könne.

8 Т вої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

Deine Hände haben mich bereitet und gemacht alles, was ich um und um bin; und du wolltest mich verderben?

9 П ам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

Gedenke doch, daß du mich aus Lehm gemacht hast; und wirst mich wieder zu Erde machen?

10 Ч и не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

Hast du mich nicht wie Milch hingegossen und wie Käse lassen gerinnen?

11 Т и шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Du hast mir Haut und Fleisch angezogen; mit Gebeinen und Adern hast du mich zusammengefügt.

12 Ж иття й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

Leben und Wohltat hast du an mir getan, und dein Aufsehen bewahrt meinen Odem.

13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

Aber dies verbargst du in deinem Herzen, ich weiß, daß du solches im Sinn hattest:

14 я кщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

wenn ich sündigte, so wolltest du es bald merken und meine Missetat nicht ungestraft lassen.

15 Я кщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

Bin ich gottlos, dann wehe mir! bin ich gerecht, so darf ich doch mein Haupt nicht aufheben, als der ich voll Schmach bin und sehe mein Elend.

16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

Und wenn ich es aufrichte, so jagst du mich wie ein Löwe und handelst wiederum wunderbar an mir.

17 п оновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

Du erneuest deine Zeugen wider mich und machst deines Zornes viel auf mich; es zerplagt mich eins über das andere in Haufen.

18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

Warum hast du mich aus Mutterleib kommen lassen? Ach, daß ich wäre umgekommen und mich nie ein Auge gesehen hätte!

19 я к нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

So wäre ich, als die nie gewesen sind, von Mutterleibe zum Grabe gebracht.

20 О тож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

Ist denn mein Leben nicht kurz? So höre er auf und lasse ab von mir, daß ich ein wenig erquickt werde,

21 п оки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

ehe ich denn hingehe und komme nicht wieder, ins Land der Finsternis und des Dunkels,

22 д о темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

ins Land da es stockfinster ist und da keine Ordnung ist, und wenn's hell wird, so ist es wie Finsternis.