1 Д ля всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

Ein jegliches hat seine Zeit, und alles Vornehmen unter dem Himmel hat seine Stunde.

2 ч ас родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

Geboren werden und sterben, pflanzen und ausrotten, was gepflanzt ist,

3 ч ас вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

würgen und heilen, brechen und bauen,

4 ч ас плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

weinen und lachen, klagen und tanzen,

5 ч ас розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

Stein zerstreuen und Steine sammeln, herzen und ferne sein von Herzen,

6 ч ас шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

suchen und verlieren, behalten und wegwerfen,

7 ч ас дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

zerreißen und zunähen, schweigen und reden,

8 ч ас кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

lieben und hassen, Streit und Friede hat seine Zeit.

9 Я ка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

Man arbeite, wie man will, so hat man doch keinen Gewinn davon.

10 Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

Ich sah die Mühe, die Gott den Menschen gegeben hat, daß sie darin geplagt werden.

11 у се Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

Er aber tut alles fein zu seiner Zeit und läßt ihr Herz sich ängsten, wie es gehen solle in der Welt; denn der Mensch kann doch nicht treffen das Werk, das Gott tut, weder Anfang noch Ende.

12 Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

Darum merkte ich, daß nichts Besseres darin ist denn fröhlich sein und sich gütlich tun in seinem Leben.

13 І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

Denn ein jeglicher Mensch, der da ißt und trinkt und hat guten Mut in aller seiner Arbeit, das ist eine Gabe Gottes.

14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

Ich merkte, daß alles, was Gott tut, das besteht immer: man kann nichts dazutun noch abtun; und solches tut Gott, daß man sich vor ihm fürchten soll.

15 Щ о є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

Was geschieht, das ist zuvor geschehen, und was geschehen wird, ist auch zuvor geschehen; und Gott sucht wieder auf, was vergangen ist.

16 І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

Weiter sah ich unter der Sonne Stätten des Gerichts, da war ein gottlos Wesen, und Stätten der Gerechtigkeit, da waren Gottlose.

17 Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

Da dachte ich in meinem Herzen: Gott muß richten den Gerechten und den Gottlosen; denn es hat alles Vornehmen seine Zeit und alle Werke.

18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

Ich sprach in meinem Herzen: Es geschieht wegen der Menschenkinder, auf daß Gott sie prüfe und sie sehen, daß sie an sich selbst sind wie das Vieh.

19 б о доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

Denn es geht dem Menschen wie dem Vieh: wie dies stirbt, so stirbt er auch, und haben alle einerlei Odem, und der Mensch hat nichts mehr als das Vieh; denn es ist alles eitel.

20 В се до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

Es fährt alles an einen Ort; es ist alles von Staub gemacht und wird wieder zu Staub.

21 Х то те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

Wer weiß, ob der Odem der Menschen aufwärts fahre und der Odem des Viehes abwärts unter die Erde fahre?

22 І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...

So sah ich denn, daß nichts Besseres ist, als daß ein Mensch fröhlich sei in seiner Arbeit; denn das ist sein Teil. Denn wer will ihn dahin bringen, daß er sehe, was nach ihm geschehen wird?