1 Д ля всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

To everything there is a season, A time for every purpose under heaven:

2 ч ас родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

A time to be born, And a time to die; A time to plant, And a time to pluck what is planted;

3 ч ас вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

A time to kill, And a time to heal; A time to break down, And a time to build up;

4 ч ас плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

A time to weep, And a time to laugh; A time to mourn, And a time to dance;

5 ч ас розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

A time to cast away stones, And a time to gather stones; A time to embrace, And a time to refrain from embracing;

6 ч ас шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

A time to gain, And a time to lose; A time to keep, And a time to throw away;

7 ч ас дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

A time to tear, And a time to sew; A time to keep silence, And a time to speak;

8 ч ас кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

A time to love, And a time to hate; A time of war, And a time of peace. The God-Given Task

9 Я ка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

What profit has the worker from that in which he labors?

10 Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

I have seen the God-given task with which the sons of men are to be occupied.

11 у се Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

He has made everything beautiful in its time. Also He has put eternity in their hearts, except that no one can find out the work that God does from beginning to end.

12 Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

I know that nothing is better for them than to rejoice, and to do good in their lives,

13 І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

and also that every man should eat and drink and enjoy the good of all his labor—it is the gift of God.

14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

I know that whatever God does, It shall be forever. Nothing can be added to it, And nothing taken from it. God does it, that men should fear before Him.

15 Щ о є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

That which is has already been, And what is to be has already been; And God requires an account of what is past. Injustice Seems to Prevail

16 І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

Moreover I saw under the sun: In the place of judgment, Wickedness was there; And in the place of righteousness, Iniquity was there.

17 Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

I said in my heart, “God shall judge the righteous and the wicked, For there is a time there for every purpose and for every work.”

18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

I said in my heart, “Concerning the condition of the sons of men, God tests them, that they may see that they themselves are like animals.”

19 б о доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

For what happens to the sons of men also happens to animals; one thing befalls them: as one dies, so dies the other. Surely, they all have one breath; man has no advantage over animals, for all is vanity.

20 В се до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

All go to one place: all are from the dust, and all return to dust.

21 Х то те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

Who knows the spirit of the sons of men, which goes upward, and the spirit of the animal, which goes down to the earth?

22 І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...

So I perceived that nothing is better than that a man should rejoice in his own works, for that is his heritage. For who can bring him to see what will happen after him?