1 І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

Then He began to speak to them in parables: “A man planted a vineyard and set a hedge around it, dug a place for the wine vat and built a tower. And he leased it to vinedressers and went into a far country.

2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

Now at vintage-time he sent a servant to the vinedressers, that he might receive some of the fruit of the vineyard from the vinedressers.

3 Т а вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

And they took him and beat him and sent him away empty-handed.

4 І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

Again he sent them another servant, and at him they threw stones, wounded him in the head, and sent him away shamefully treated.

5 Т оді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

And again he sent another, and him they killed; and many others, beating some and killing some.

6 І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

Therefore still having one son, his beloved, he also sent him to them last, saying, ‘They will respect my son.’

7 А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

But those vinedressers said among themselves, ‘This is the heir. Come, let us kill him, and the inheritance will be ours.’

8 І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

So they took him and killed him and cast him out of the vineyard.

9 О тож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

“Therefore what will the owner of the vineyard do? He will come and destroy the vinedressers, and give the vineyard to others.

10 Ч и ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Have you not even read this Scripture: ‘The stone which the builders rejected Has become the chief cornerstone.

11 В ід Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

This was the Lord ’s doing, And it is marvelous in our eyes’?”

12 І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

And they sought to lay hands on Him, but feared the multitude, for they knew He had spoken the parable against them. So they left Him and went away. The Pharisees: Is It Lawful to Pay Taxes to Caesar?

13 І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

Then they sent to Him some of the Pharisees and the Herodians, to catch Him in His words.

14 Т і ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

When they had come, they said to Him, “Teacher, we know that You are true, and care about no one; for You do not regard the person of men, but teach the way of God in truth. Is it lawful to pay taxes to Caesar, or not?

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

Shall we pay, or shall we not pay?” But He, knowing their hypocrisy, said to them, “Why do you test Me? Bring Me a denarius that I may see it. ”

16 І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

So they brought it. And He said to them, “Whose image and inscription is this?” They said to Him, “Caesar’s.”

17 І сус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

And Jesus answered and said to them, “Render to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.” And they marveled at Him. The Sadducees: What About the Resurrection?

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

Then some Sadducees, who say there is no resurrection, came to Him; and they asked Him, saying:

19 У чителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

“Teacher, Moses wrote to us that if a man’s brother dies, and leaves his wife behind, and leaves no children, his brother should take his wife and raise up offspring for his brother.

20 Б уло сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

Now there were seven brothers. The first took a wife; and dying, he left no offspring.

21 Д ругий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

And the second took her, and he died; nor did he leave any offspring. And the third likewise.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

So the seven had her and left no offspring. Last of all the woman died also.

23 А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Therefore, in the resurrection, when they rise, whose wife will she be? For all seven had her as wife.”

24 І сус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

Jesus answered and said to them, “Are you not therefore mistaken, because you do not know the Scriptures nor the power of God?

25 Б о як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

For when they rise from the dead, they neither marry nor are given in marriage, but are like angels in heaven.

26 Щ ождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

But concerning the dead, that they rise, have you not read in the book of Moses, in the burning bush passage, how God spoke to him, saying, ‘I am the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob’?

27 Б о Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

He is not the God of the dead, but the God of the living. You are therefore greatly mistaken.” The Scribes: Which Is the First Commandment of All?

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

Then one of the scribes came, and having heard them reasoning together, perceiving that He had answered them well, asked Him, “Which is the first commandment of all?”

29 І сус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

Jesus answered him, “The first of all the commandments is: ‘Hear, O Israel, the Lord our God, the Lord is one.

30 І : Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

And you shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, with all your mind, and with all your strength.’ This is the first commandment.

31 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

And the second, like it, is this: ‘You shall love your neighbor as yourself.’ There is no other commandment greater than these.”

32 І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

So the scribe said to Him, “Well said, Teacher. You have spoken the truth, for there is one God, and there is no other but He.

33 і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

And to love Him with all the heart, with all the understanding, with all the soul, and with all the strength, and to love one’s neighbor as oneself, is more than all the whole burnt offerings and sacrifices.”

34 І сус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

Now when Jesus saw that he answered wisely, He said to him, “You are not far from the kingdom of God.” But after that no one dared question Him. Jesus: How Can David Call His Descendant Lord?

35 П отому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

Then Jesus answered and said, while He taught in the temple, “How is it that the scribes say that the Christ is the Son of David?

36 А дже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

For David himself said by the Holy Spirit: ‘The Lord said to my Lord, “Sit at My right hand, Till I make Your enemies Your footstool.”’

37 С ам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

Therefore David himself calls Him ‘Lord’; how is He then his Son?” And the common people heard Him gladly. Beware of the Scribes

38 В ін же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

Then He said to them in His teaching, “Beware of the scribes, who desire to go around in long robes, love greetings in the marketplaces,

39 і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

the best seats in the synagogues, and the best places at feasts,

40 щ о вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers. These will receive greater condemnation.” The Widow’s Two Mites

41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

Now Jesus sat opposite the treasury and saw how the people put money into the treasury. And many who were rich put in much.

42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

Then one poor widow came and threw in two mites, which make a quadrans.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

So He called His disciples to Himself and said to them, “Assuredly, I say to you that this poor widow has put in more than all those who have given to the treasury;

44 Б о всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...

for they all put in out of their abundance, but she out of her poverty put in all that she had, her whole livelihood.”