1 І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

And he began to speak unto them in parables. A man planted a vineyard, and set a hedge about it, and digged a pit for the winepress, and built a tower, and let it out to husbandmen, and went into another country.

2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

And at the season he sent to the husbandmen a servant, that he might receive from the husbandmen of the fruits of the vineyard.

3 Т а вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

And they took him, and beat him, and sent him away empty.

4 І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

And again he sent unto them another servant; and him they wounded in the head, and handled shamefully.

5 Т оді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

And he sent another; and him they killed: and many others; beating some, and killing some.

6 І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

He had yet one, a beloved son: he sent him last unto them, saying, They will reverence my son.

7 А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

But those husbandmen said among themselves, This is the heir; come, let us kill him, and the inheritance shall be ours.

8 І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

And they took him, and killed him, and cast him forth out of the vineyard.

9 О тож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

What therefore will the lord of the vineyard do? he will come and destroy the husbandmen, and will give the vineyard unto others.

10 Ч и ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Have ye not read even this scripture: The stone which the builders rejected, The same was made the head of the corner;

11 В ід Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

This was from the Lord, And it is marvellous in our eyes?

12 І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

And they sought to lay hold on him; and they feared the multitude; for they perceived that he spake the parable against them: and they left him, and went away.

13 І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

And they send unto him certain of the Pharisees and of the Herodians, that they might catch him in talk.

14 Т і ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

And when they were come, they say unto him, Teacher, we know that thou art true, and carest not for any one; for thou regardest not the person of men, but of a truth teachest the way of God: Is it lawful to give tribute unto Caesar, or not?

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

Shall we give, or shall we not give? But he, knowing their hypocrisy, said unto them, Why make ye trial of me? bring me a denarius, that I may see it.

16 І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

And they brought it. And he saith unto them, Whose is this image and superscription? And they said unto him, Caesar's.

17 І сус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

And Jesus said unto them, Render unto Caesar the things that are Caesar's, and unto God the things that are God's. And they marvelled greatly at him.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

And there come unto him Sadducees, who say that there is no resurrection; and they asked him, saying,

19 У чителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

Teacher, Moses wrote unto us, If a man's brother die, and leave a wife behind him, and leave no child, that his brother should take his wife, and raise up seed unto his brother.

20 Б уло сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

There were seven brethren: and the first took a wife, and dying left no seed;

21 Д ругий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

and the second took her, and died, leaving no seed behind him; and the third likewise:

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

and the seven left no seed. Last of all the woman also died.

23 А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

In the resurrection whose wife shall she be of them? for the seven had her to wife.

24 І сус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

Jesus said unto them, Is it not for this cause that ye err, that ye know not the scriptures, nor the power of God?

25 Б о як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

For when they shall rise from the dead, they neither marry, nor are given in marriage; but are as angels in heaven.

26 Щ ождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

But as touching the dead, that they are raised; have ye not read in the book of Moses, in the place concerning the Bush, how God spake unto him, saying, I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob?

27 Б о Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

He is not the God of the dead, but of the living: ye do greatly err.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

And one of the scribes came, and heard them questioning together, and knowing that he had answered them well, asked him, What commandment is the first of all?

29 І сус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

Jesus answered, The first is, Hear, O Israel; The Lord our God, the Lord is one:

30 І : Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

and thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind, and with all thy strength.

31 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

The second is this, Thou shalt love thy neighbor as thyself. There is none other commandment greater than these.

32 І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

And the scribe said unto him, Of a truth, Teacher, thou hast well said that he is one; and there is none other but he:

33 і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

and to love him with all the heart, and with all the understanding, and with all the strength, and to love his neighbor as himself, is much more than all whole burnt-offerings and sacrifices.

34 І сус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

And when Jesus saw that he answered discreetly, he said unto him, Thou art not far from the kingdom of God. And no man after that durst ask him any question.

35 П отому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

And Jesus answered and said, as he taught in the temple, How say the scribes that the Christ is the son of David?

36 А дже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

David himself said in the Holy Spirit, The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand, Till I make thine enemies the footstool of thy feet.

37 С ам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

David himself calleth him Lord; and whence is he his son? And the common people heard him gladly.

38 В ін же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

And in his teaching he said, Beware of the scribes, who desire to walk in long robes, and to have salutations in the marketplaces,

39 і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

and chief seats in the synagogues, and chief places at feasts:

40 щ о вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

they that devour widows' houses, and for a pretence make long prayers; these shall receive greater condemnation.

41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

And he sat down over against the treasury, and beheld how the multitude cast money into the treasury: and many that were rich cast in much.

42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

And there came a poor widow, and she cast in two mites, which make a farthing.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

And he called unto him his disciples, and said unto them, Verily I say unto you, This poor widow cast in more than all they that are casting into the treasury:

44 Б о всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...

for they all did cast in of their superfluity; but she of her want did cast in all that she had, even all her living.