1 І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

And it came to pass in Iconium that they entered together into the synagogue of the Jews, and so spake that a great multitude both of Jews and of Greeks believed.

2 Н евірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

But the Jews that were disobedient stirred up the souls of the Gentiles, and made them evil affected against the brethren.

3 Т а проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

Long time therefore they tarried there speaking boldly in the Lord, who bare witness unto the word of his grace, granting signs and wonders to be done by their hands.

4 А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

But the multitude of the city was divided; and part held with the Jews, and part with the apostles.

5 К оли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

And when there was made an onset both of the Gentiles and of the Jews with their rulers, to treat them shamefully and to stone them,

6 т о, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

they became aware of it, and fled unto the cities of Lycaonia, Lystra and Derbe, and the region round about:

7 і Євангелію там звіщали.

and there they preached the gospel.

8 А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

And at Lystra there sat a certain man, impotent in his feet, a cripple from his mother's womb, who never had walked.

9 В ін слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

The same heard Paul speaking, who, fastening eyes upon him, and seeing that he had faith to be made whole,

10 т о голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

said with a loud voice, Stand upright on thy feet. And he leaped up and walked.

11 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

And when the multitude saw what Paul had done, they lifted up their voice, saying in the speech of Lycaonia, The gods are come down to us in the likeness of men.

12 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

And they called Barnabas, Jupiter; and Paul, Mercury, because he was the chief speaker.

13 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

And the priest of Jupiter whose temple was before the city, brought oxen and garlands unto the gates, and would have done sacrifice with the multitudes.

14 Т а коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

But when the apostles, Barnabas and Paul, heard of it, they rent their garments, and sprang forth among the multitude, crying out

15 т а говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

and saying, Sirs, why do ye these things? We also are men of like passions with you, and bring you good tidings, that ye should turn from these vain things unto a living God, who made the heaven and the earth and the sea, and all that in them is:

16 З а минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

who in the generations gone by suffered all the nations to walk in their own ways.

17 а ле не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

And yet He left not himself without witness, in that he did good and gave you from heaven rains and fruitful seasons, filling your hearts with food and gladness.

18 І , говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

And with these sayings scarce restrained they the multitudes from doing sacrifice unto them.

19 А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

But there came Jews thither from Antioch and Iconium: and having persuaded the multitudes, they stoned Paul, and dragged him out of the city, supposing that he was dead.

20 К оли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

But as the disciples stood round about him, he rose up, and entered into the city: and on the morrow he went forth with Barnabas to Derbe.

21 І , як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

And when they had preached the gospel to that city, and had made many disciples, they returned to Lystra, and to Iconium, and to Antioch,

22 д уші учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

confirming the souls of the disciples, exhorting them to continue in the faith, and that through many tribulations we must enter into the kingdom of God.

23 І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

And when they had appointed for them elders in every church, and had prayed with fasting, they commended them to the Lord, on whom they had believed.

24 Я к вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

And they passed through Pisidia, and came to Pamphylia.

25 і , звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

And when they had spoken the word in Perga, they went down to Attalia;

26 а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

and thence they sailed to Antioch, from whence they had been committed to the grace of God for the work which they had fulfilled.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

And when they were come, and had gathered the church together, they rehearsed all things that God had done with them, and that he had opened a door of faith unto the Gentiles.

28 І перебували вони немалий час із учнями.

And they tarried no little time with the disciples.