1 Х іба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Knowest thou the time when the wild goats of the rock bring forth? Or canst thou mark when the hinds do calve?

2 Ч и на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Canst thou number the months that they fulfil? Or knowest thou the time when they bring forth?

3 к оли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

They bow themselves, they bring forth their young, They cast out their pains.

4 Н абираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Their young ones become strong, they grow up in the open field; They go forth, and return not again.

5 Х то пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

Who hath sent out the wild ass free? Or who hath loosed the bonds of the swift ass,

6 я кому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

Whose home I have made the wilderness, And the salt land his dwelling-place?

7 В ін сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

He scorneth the tumult of the city, Neither heareth he the shoutings of the driver.

8 Щ о знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

The range of the mountains is his pasture, And he searcheth after every green thing.

9 Ч и захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Will the wild-ox be content to serve thee? Or will he abide by thy crib?

10 Ч и ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Canst thou bind the wild-ox with his band in the furrow? Or will he harrow the valleys after thee?

11 Ч и повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Wilt thou trust him, because his strength is great? Or wilt thou leave to him thy labor?

12 Ч и повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Wilt thou confide in him, that he will bring home thy seed, And gather the grain of thy threshing-floor?

13 К рило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

The wings of the ostrich wave proudly; But are they the pinions and plumage of love?

14 Б о яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

For she leaveth her eggs on the earth, And warmeth them in the dust,

15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

And forgetteth that the foot may crush them, Or that the wild beast may trample them.

16 В ін жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

She dealeth hardly with her young ones, as if they were not hers: Though her labor be in vain, she is without fear;

17 б о Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Because God hath deprived her of wisdom, Neither hath he imparted to her understanding.

18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

What time she lifteth up herself on high, She scorneth the horse and his rider.

19 Ч и ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Hast thou given the horse his might? Hast thou clothed his neck with the quivering mane?

20 Ч и ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Hast thou made him to leap as a locust? The glory of his snorting is terrible.

21 Б 'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

He paweth in the valley, and rejoiceth in his strength: He goeth out to meet the armed men.

22 с міється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

He mocketh at fear, and is not dismayed; Neither turneth he back from the sword.

23 х оч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

The quiver rattleth against him, The flashing spear and the javelin.

24 В ін із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

He swalloweth the ground with fierceness and rage; Neither believeth he that it is the voice of the trumpet.

25 П ри кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

As oft as the trumpet soundeth he saith, Aha! And he smelleth the battle afar off, The thunder of the captains, and the shouting.

26 Ч и яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

Is it by thy wisdom that the hawk soareth, (And) stretcheth her wings toward the south?

27 Ч и з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Is it at thy command that the eagle mounteth up, And maketh her nest on high?

28 Н а скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

On the cliff she dwelleth, and maketh her home, Upon the point of the cliff, and the stronghold.

29 і звідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

From thence she spieth out the prey; Her eyes behold it afar off.

30 а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

Her young ones also suck up blood: And where the slain are, there is she.