1 Х іба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

¶ Knowest thou the time when the mountain goats bring forth? Hast thou observed when the hinds calve?

2 Ч и на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Canst thou number the months that they fulfil, and knowest thou the time when they bring forth?

3 к оли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

How they crouch down, they bring forth their young ones, and dismiss their pain.

4 Н абираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Their young ones are healthy, they grow up with grain; they go forth and never return unto them again.

5 Х то пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

Who freed the wild ass, and who loosed its bands?

6 я кому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

Unto whom I made a house in the wilderness, and his dwellings in the salty land.

7 В ін сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

He laughs at the multitude of the city, neither does he hearken to the voice of the exactor of tribute.

8 Щ о знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

The range of the mountains is his pasture, and he searches after every green thing.

9 Ч и захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Will the unicorn be willing to serve thee or abide by thy crib?

10 Ч и ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Canst thou bind the unicorn with his band in the furrow? Will he harrow the valleys after thee?

11 Ч и повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Wilt thou trust him because his strength is great? Or wilt thou leave thy labour to him?

12 Ч и повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Wilt thou trust him, that he will bring home thy seed and gather it into thy barn?

13 К рило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

¶ Didst thou give beautiful wings unto the peacock, or wings and feathers unto the ostrich?

14 Б о яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

Who leaves her eggs in the earth and warms them in dust

15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

and forgets that the foot may crush them or that the wild beast may break them.

16 В ін жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

She is hardened against her young ones, as though they were not hers, not fearing that her labour is in vain,

17 б о Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

because God caused her to forget wisdom and did not give her understanding.

18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

In her time she lifts up herself on high; she scorns the horse and his rider.

19 Ч и ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

¶ Hast thou given the horse strength? Hast thou clothed his neck with thunder?

20 Ч и ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Canst thou make him leap as a grasshopper? The glory of his nostrils is formidable.

21 Б 'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

He paws at the earth and rejoices in his strength; he goes forth to meet the armed men.

22 с міється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

He mocks fear and is not afraid; neither does he turn his face from the sword.

23 х оч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

The quiver rattles against him, the glittering spear and the shield.

24 В ін із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

He swallows the ground with fierceness and rage; the sound of the shofar does not trouble him;

25 П ри кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

for the blasts of the shofar fill him with courage; he smells the battle afar off, the thunder of the princes and the sound of the battle-cry.

26 Ч и яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

¶ Does the hawk fly by thy industry and stretch her wings toward the south?

27 Ч и з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Does the eagle mount up at thy command and make her nest on high?

28 Н а скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

She dwells and abides on the rock upon the crag of the rock and the strong place.

29 і звідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

From there she seeks food, and her eyes behold afar off.

30 а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

Her young ones suck up the blood; and wherever the slain are, there she is.