1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

¶ But I determined this with myself, that I would not come again to you in grief.

2 Б о коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

For if I make you grieve, who is he then that shall make me glad, but the same who is grieved by me?

3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

And I wrote this same unto you, lest when I came, I should have grief from those of whom I ought to rejoice; having confidence in you all, that my joy is the joy of you all.

4 Б о з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

For out of much affliction and anguish of heart I wrote unto you with many tears; not that ye should be grieved, but that ye might know how much more charity I have towards you.

5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

¶ But if any have caused me grief, he has not grieved me, but in part, that I may not put a burden on you all.

6 Д осить такому карання того, що від багатьох,

Sufficient to such a one is this reprehension, which was inflicted of many.

7 ч ерез те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

So that contrariwise ye ought rather to forgive him and comfort him, lest perhaps such a one should be swallowed up with too much grief.

8 Ч ерез те вас благаю: зміцніть до нього любов!

Therefore I beseech you that ye would confirm your charity toward him.

9 Б о на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.

For to this end also I wrote, that I might know the proof of you, whether ye are obedient in all things.

10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

To whom ye forgive any thing, I forgive also; for if I forgave any thing, to whom I forgave it, for your sakes I forgave it in the person of Christ,

11 щ об нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!

lest Satan should deceive us, for we do not ignore his devices.

12 А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,

¶ Having come to Troas for the gospel of the Christ, even though a door was opened unto me in the Lord,

13 н е мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.

I had no rest in my spirit because I did not find Titus my brother, but taking my leave of them, I went from there into Macedonia.

14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!

Now thanks be unto God, who always causes us to triumph in the Christ and makes manifest the savour of his knowledge by us in every place.

15 М и бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,

For we are unto God a sweet savour of Christ, in those that are saved and in those that perish;

16 д ля одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?

to the one we are the savour of death unto death and to the other the savour of life unto life. And who is sufficient for these things?

17 Б о ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

For we are not as many, false merchandisers of the word of God, but as of sincerity, but as of God, in the sight of God we speak in Christ.