1 А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

¶ But a certain man named Ananias, with Sapphira his wife, sold a possession

2 т а й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

and defrauded of the price, his wife also being aware of it, and brought a certain part and laid it at the apostles’ feet.

3 І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

But Peter said, Ananias, why has Satan filled thy heart to lie to the Holy Spirit and to defraud of the price of the land?

4 Х іба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

Retaining it, was it not thy own? and after it was sold, was it not in thine own power? Why hast thou conceived this thing in thy heart? Thou hast not lied unto men, but unto God.

5 Я к Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

Then Ananias, hearing these words, fell down and gave up the spirit; and great fear came on all those that heard these things.

6 Ю наки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

And the young men arose, wound him up, and carried him out and buried him.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

And it was about the space of three hours after, when his wife, not knowing what was done, came in.

8 І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

Then Peter answered unto her, Tell me whether ye sold the land for so much? And she said, Yes, for so much.

9 Д о неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

Then Peter said unto her, How is it that ye have agreed together to tempt the Spirit of the Lord? Behold, the feet of those who have buried thy husband are at the door and shall carry thee out.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

Then she fell down straightway at his feet and yielded up the spirit; and the young men came in and found her dead and, carrying her forth, buried her by her husband.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

And great fear came upon all the congregation and upon as many as heard these things.

12 А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

¶ And by the hands of the apostles many signs and wonders were wrought in the people. (And they were all with one accord in Solomon’s porch.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

And of the others, no one dared join themself to them, but the people magnified them.

14 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

And those that believed in the Lord increased in number, multitudes both of men and women.)

15 т ак що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

So much that they brought forth the sick into the streets and laid them on beds and couches, that at the least the shadow of Peter passing by might overshadow some of them.

16 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

There came also a multitude out of the cities round about unto Jerusalem, bringing sick folks and those who were tormented with unclean spirits, and they were healed every one.

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

¶ Then the prince of the priests rose up, and all those that were with him (which is the sect of the Sadducees) were filled with jealousy

18 і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

and laid their hands on the apostles and put them in the common prison.

19 А ле Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

But the angel of the Lord by night opened the prison doors and brought them forth and said,

20 І діть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

Go, stand and speak in the temple to the people all the words of this life.

21 Я к це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

And when they heard that, they entered into the temple early in the morning and taught. In the meantime, the prince of the priests came, and those that were with him, and called the council together and all the elders of the sons of Israel, and sent to the prison to have them brought.

22 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

But when the officers came and found them not in the prison, they returned and told,

23 г оворячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

saying, We certainly found the prison shut with all security and the keepers standing outside before the doors, but when we had opened, we found no one within.

24 Я к почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

Now when the high priest and the captain of the temple and the princes of the priests heard these things, they were perplexed regarding what this would come to.

25 Т а прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

Then someone came and told them, saying, Behold, the men whom ye put in prison are standing in the temple and teaching the people.

26 П ішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

¶ Then the captain with the officers went and brought them without violence, for they feared being stoned by the people.

27 П рипровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

And when they had brought them, they set them before the council, and the prince of the priests asked them,

28 Ч и ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

saying, Did we not strictly command you that ye should not teach in this name? and, behold, ye have filled Jerusalem with your doctrine and intend to bring this man’s blood upon us.

29 В ідповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

Then Peter and the other apostles answered and said, We must persuade God rather than men.

30 Б ог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

The God of our fathers raised up Jesus, whom ye slew, hanging him on a tree.

31 Й ого Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

God has exalted him with his right hand as Prince and Saviour, to give repentance to Israel and forgiveness of sins.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

And we are his witnesses of these things, and so is also the Holy Spirit, whom God has given to those that persuade him.

33 Я к зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

When they heard that, they were divided and took counsel to slay them.

34 І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

Then a Pharisee, named Gamaliel, a doctor of the law, who had a reputation among all the people, stood up in the council and commanded to put the apostles forth a little space

35 І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

and said unto them, Ye men of Israel, take heed to yourselves what ye intend to do as concerning these men.

36 Б о перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

For before these days, rose up Theudas, boasting himself to be somebody; to whom a number of men, about four hundred, joined themselves; who was slain; and all, as many as obeyed him, were scattered and brought to nought.

37 П ісля нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

After this man rose up Judas of Galilee in the days of the taxing and drew away many people after him; he also perished, and all those that consented with him were dispersed.

38 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

And now I say unto you, Refrain from these men and let them alone; for if this counsellor or this work is of men, it will come to nought,

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

but if it is of God, ye cannot overthrow it; lest ye be found fighting against God.

40 І , покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

And they agreed with him; and when they had called the apostles and beaten them, they commanded that they should not speak in the name of Jesus and let them go.

41 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

And they departed from the presence of the council, rejoicing that they were counted worthy to suffer shame for his name.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.

And daily in the temple and in every house, they ceased not to teach and preach the gospel of Jesus the Christ.